Метафора

Метафора

Оновлено:

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Метафора — це слово чи вислів у переносному значенні: назву або ознаку одного предмета перенесено на інший за схожістю, але без слів як, мов, наче. Тому метафору називають прихованим порівнянням. У рядку Лесі Українки «Слово, моя ти єдиная зброє» слово названо зброєю.

Нижче — метафора в таблиці, як вона утворюється, види метафор (стерта, загальномовна, авторська, розгорнута), чим метафора відрізняється від порівняння, уособлення та епітета, де її вживаємо в мовленні, приклади з української літератури, типові помилки, два тренажери й 10 завдань із відповідями.

Коротко: метафора в таблиці

Таблиця підсумовує статтю. Кожен рядок докладно пояснено в розділах нижче.

Метафора: коротко

Що цеслово чи вислів у переносному значенні: назву чи ознаку одного предмета перенесено на інший за схожістю
Як упізнатинемає слів як, мов, наче, ніби, орудного відмінка й заперечення (не зоря — дівчина); схожість прихована
На основі чогоспільна ознака: форма, розташування, функція, колір, властивість, враження, дія
Видистерта (ніжка стола), загальномовна образна (золоті руки), авторська («прибій колосистого моря» у М. Коцюбинського); проста й розгорнута
Різновидуособлення (персоніфікація): неживе думає, почуває, діє, як людина
Де вживаємохудожній і публіцистичний стиль, розмова; у науковому й діловому тексті — лише стерті
Приклад«Слово, моя ти єдиная зброє» (Леся Українка): слово названо зброєю

Що таке метафора простими словами

Слово метафора походить від грецького metaphora — «перенесення». Кожне слово має пряме значення, але назву одного предмета можна перенести на інший, якщо той чимось схожий: формою, кольором, дією, враженням. У птаха є крила — і в літака є крила, бо вони так само тримають його в повітрі. Перстень буває золотим, а про вмілу людину кажуть: у неї золоті руки, бо її вміння цінне, як золото.

Порівняння називає схожість відкрито: руки, як золото. Метафора стискає порівняння до одного образу: золоті руки. Схожість у ній є, але її прямо не названо, — звідси шкільне означення «приховане порівняння».

Метафора — поняття і мовознавства, і літературознавства. У мові це один зі способів, яким слово отримує переносне значення. Другий спосіб — метонімія, перенесення за зв’язком, а не за схожістю: читати Франка — тобто його книжки. Докладно про пряме й переносне значення — у статті «Значення слова». У художньому тексті метафора — троп, тобто засіб образності, поряд з епітетом, порівнянням, гіперболою (усі тропи — у статті «Тропи в літературі»).

На яке питання відповідає метафора

Метафора — не частина мови і не член речення, тому окремого питання не має. Питання ставимо до слова, яке стало метафорою: золоті (руки) — які?, це прикметник; (гроші) тануть — що роблять?, це дієслово. Метафорою буває іменник, прикметник, дієслово або цілий вислів.

Як утворюється метафора

Метафора виникає, коли у двох предметів чи явищ є спільна ознака. За цією ознакою назву одного переносимо на інший. Найчастіше спільними бувають форма, розташування, функція, колір, властивість, враження чи дія. Схема показує, як пряме значення стає переносним.

Як пряме значення стає метафорою

гребінь півняформагребінь хвилі

зубчастий верх хвилі схожий на гребінь птаха

ніс людинирозташуванняніс човна

передня частина, як ніс на обличчі

крило птахафункціякрило літака

тримає в повітрі; схожа й форма

золотий перстеньколірзолота осінь

листя кольором нагадує золото

залізні воротавластивістьзалізний характер

твердий, незламний, як залізо

крижана водавраженнякрижаний погляд

холодний, відчужений

сніг танедіягроші тануть

швидко зменшуються, як сніг на сонці

Ліворуч — пряме значення, праворуч — переносне. Над стрілкою — спільна ознака, за якою перенесено назву.

Часто ознак кілька: крило літака схоже на пташине і формою, і тим, що тримає в повітрі. Тому, пояснюючи метафору, важливіше сказати, у чому схожість, ніж назвати тип ознаки.

Види метафор

Метафори поділяють за тим, наскільки живий у них образ, і за будовою. Найважче відрізнити стерту метафору від образної, тож почнімо з них.

Види метафор

За тим, наскільки живий образ:

  • стерта (мовна)
    образу вже не відчуваємо, це звичайна назва
    ніжка стола, вушко голки, рукав річки
  • загальномовна образна
    вислів знають усі, але образ живий; у словнику — позначка перен.
    золоті руки, крижаний погляд
  • авторська (індивідуальна)
    новий образ письменника, є лише в тексті твору
    «прибій колосистого моря» — нива (М. Коцюбинський)

За будовою:

  • проста
    одне слово чи вислів
    «Орле скутий!» — про рідне слово (О. Олесь)
  • розгорнута
    образ триває кілька рядків або весь твір
    слово — зброя у вірші Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця…»

Межа між стертою і загальномовною метафорою не завжди чітка, тож у тренажері нижче — лише безсумнівні приклади.

Стерта (мовна) метафора

Ніжка стола, вушко голки, крило літака, рукав річки, ніс човна — колись це були образи, а тепер звичайні назви. Образу ми вже не відчуваємо, іншої назви в цих предметів немає, тому тлумачний словник подає такі значення без позначки перен. Стерті метафори — частина словникового складу мови: їх уживаємо в будь-якому стилі, навіть у підручнику фізики чи в інструкції.

Загальномовна образна метафора

Золоті руки, залізний характер, крижаний погляд, гроші тануть — ці вислови знають усі, але образ у них живий: ми розуміємо, що руки не із золота, а погляд не з криги. У словнику такі значення мають позначку перен. Вони оживляють розмову й публіцистику.

Авторська (індивідуальна) метафора

Її створює письменник, і вона несподівана. Михайло Коцюбинський в «Intermezzo» називає поле морем: «Прибій колосистого моря йде через мене кудись у безвість», а спів цвіркуна — струною: «бренькнула в житі срібна струна цвіркуна». Таких значень немає в словнику — їх знаходимо лише в тексті твору.

Проста і розгорнута метафора

Проста метафора — одне слово чи вислів: «О слово рідне! Орле скутий!» (О. Олесь) — рідне слово, сильне, але скуте, названо орлом.

Розгорнута метафора — образ, який автор розвиває в кількох рядках або в усьому творі. Леся Українка у вірші «Слово, чому ти не твердая криця…» від першого до останнього рядка бачить слово зброєю. Поетеса питає, чому воно не «твердая криця», називає мову гартованою і готова видобути її, як меч: «Ти, моя щира, гартована мова, / Я тебе видобуть з піхви готова». Далі вона обіцяє зброю вигострити й виточити, а наприкінці звертається прямо: «Слово, моя ти єдиная зброє». Окремі метафори складаються в одну картину.

Іменникова, прикметникова, дієслівна

За частиною мови, що несе образ, метафори бувають іменникові (орле скутий — про слово), прикметникові (золоті руки, «гартована мова») і дієслівні (гроші тануть). Прикметникову метафору при іменнику називають ще метафоричним епітетом.

Тренажер: стерта чи авторська метафора?

12 метафор. Розподіли: стерта стала звичайною назвою предмета, авторську створив письменник. Загальномовних образних (золоті руки) тут немає — вони посередині.

      Відповіді
      вушко голкиСтертаОтвір у голці так і називається — іншої назви в нього немає.
      «Буду сіять квітки на морозі» (Леся Українка, «Contra spem spero!»)АвторськаОбраз створила поетеса: такого значення немає в словнику.
      «Думи мої, думи мої, / Квіти мої, діти!» (Т. Шевченко)АвторськаДуми названо квітами й дітьми — образ із вірша.
      рукав річкиСтертаЗвичайна назва відгалуження річки, у словнику — без позначки перен.
      гребінь хвиліСтертаЗвичайна назва вершини хвилі.
      «Гетьте, думи, ви, хмари осінні!» (Леся Українка)АвторськаСумні думи названо осінніми хмарами — образ поетеси.
      ніс човнаСтертаПередня частина човна — звичайна назва, а не образ.
      «Музика зір блакитнооких» (О. Олесь, «О слово рідне! Орле скутий!..»)АвторськаРідне слово названо музикою зір — новий, несподіваний образ.
      «Гладжу рукою… шовк колосистої хвилі» (М. Коцюбинський, «Intermezzo»)АвторськаНиву названо шовковою хвилею — образ письменника.
      ручка дверейСтертаЧастина дверей, за яку беремося рукою, — звичайна назва.
      «Співочий грім батьків моїх» (О. Олесь)АвторськаРідне слово названо громом — образ поета, не словникове значення.
      хвіст літакаСтертаЗадня частина літака — назва, образу ми не відчуваємо.

      Метафора і порівняння: як розрізнити

      Порівняння відкрито зіставляє два предмети. На це вказують слова як, мов, немов, наче, неначе, ніби або іменник в орудному відмінку: дорога в’ється стрічкою означає «як стрічка». Буває також заперечне порівняння: не зоря — дівчина (дівчину зіставлено із зорею). У метафорі таких слів немає: схожість читач відчуває сам.

      Обидва тропи часто стоять поруч. У «Гімні» Івана Франка є метафора «Вічний революціонер — / Дух, що тіло рве до бою» (дух названо вічним революціонером), а трохи нижче — порівняння: «Словом сильним, мов трубою». У Михайла Коцюбинського в одному реченні: «…зійшла срібна сітка вівсів, гнеться й блищить, мов шабля, довговусий ячмінь, пливе текуча вода пшениці». Сітка вівсів і вода пшениці — метафори, а мов шабля — порівняння.

      Перевірка проста: якщо в тексті вже є як, мов, наче, орудний відмінок порівняння чи заперечення (не зоря — дівчина), це порівняння. Якщо їх немає, а слово вжито в переносному значенні за схожістю, це метафора.

      Порівняння, уособлення чи метафора? Перевіряй по черзі

      Як один предмет показано через інший?
      • 1. Є як, мов, немов, наче, неначе, ніби, орудний відмінок (стрічкою = як стрічка) чи заперечення (не зоря — дівчина)?порівняння«Словом сильним, мов трубою» (І. Франко, «Гімн»)
      • 2. Порівняльних слів немає, а неживе думає, почуває, говорить чи діє, як людина?уособлення«Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива» (Т. Шевченко, «Причинна»)
      • 3. Порівняльних слів немає, назву чи ознаку перенесено за схожістю?метафора«…пливе текуча вода пшениці» (М. Коцюбинський, «Intermezzo»): пшеницю названо водою

      Уособлення — теж метафора, тільки точніша назва: якщо неживе поводиться, як людина, кажемо «уособлення».

      Вислів через тире без порівняльних слів (Діти — квіти життя) деякі підручники називають безсполучниковим порівнянням. Тут, як і в статті «Тропи в літературі», це метафора.

      Метафора, уособлення та епітет: у чому різниця

      Уособлення (персоніфікація) — різновид метафори: неживий предмет, рослина чи явище природи думає, почуває, говорить або діє, як людина. «Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива» (Т. Шевченко, «Причинна»): ріка стогне, вітер сердиться. Уособлення — теж метафора, але точніша назва. Тому коли серед варіантів є і «метафора», і «уособлення», а неживе поводиться, як людина, обирай уособлення. У програмі НМТ цей троп названо персоніфікацією.

      Епітет — художнє означення. Він може мати пряме значення: у тому самому рядку Дніпр широкий — Дніпро справді широкий. Якщо ж означення вжито переносно, це метафоричний епітет, тобто водночас епітет і метафора: «Тож тепера весна золота!» (Леся Українка, «Contra spem spero!») — весна не із золота, вона щаслива, сонячна.

      Метонімія теж переносить назву, але за зв’язком предметів, а не за схожістю: уся школа вийшла на толоку — учні й учителі, читати Франка — його книжки. Схожості тут немає, тому це не метафора.

      Тренажер: метафора, порівняння чи уособлення?

      12 рядків. Визнач, який троп у виділеному фрагменті. Якщо неживе діє чи почуває, як людина, обирай точнішу назву — уособлення.

      1. «І блідий місяць на ту пору / Із хмари де-де виглядав, — / Неначе човен в синім морі…» (Т. Шевченко, «Причинна»)

        Відповідь

        порівняння. Місяць прямо зіставлено з човном за допомогою слова неначе.

      2. У майстрині золоті руки.

        Відповідь

        метафора. Руки не із золота: їх так названо, бо вміння цінне, як золото, а порівняльних слів немає.

      3. Річка співала колискову камінцям.

        Відповідь

        уособлення. Річка співає, як людина: неживе діє по-людськи.

      4. Ранок постукав у вікно сонячним промінням.

        Відповідь

        уособлення. Ранок стукає у вікно, як людина: неживе діє по-людськи.

      5. «Гладжу рукою соболину шерсть ячменів» (М. Коцюбинський, «Intermezzo»)

        Відповідь

        метафора. Колосся ячменю названо соболиною шерстю за схожістю — м’яке й блискуче, без як чи мов.

      6. Озеро блищало, як дзеркало.

        Відповідь

        порівняння. Є сполучник як — схожість названо відкрито.

      7. «Відлітають сірим шнурком / Журавлі в вирій» (Б. Лепкий, «Журавлі»)

        Відповідь

        порівняння. Сірим шнурком = як сірий шнурок: орудний відмінок порівняння.

      8. Над рікою стелилося молоко туману.

        Відповідь

        метафора. Туман названо молоком за кольором, без порівняльних слів.

      9. Старий будинок задрімав під снігом.

        Відповідь

        уособлення. Будинок дрімає, як людина, — уособлення.

      10. Уздовж набережної засвітилося намисто ліхтарів.

        Відповідь

        метафора. Ряд вогнів названо намистом за схожістю; слів як, мов немає.

      11. Хмари пливли небом, ніби білі кораблі.

        Відповідь

        порівняння. Є слово ніби — відкрите зіставлення.

      12. Сонце всміхнулося дітям крізь хмари.

        Відповідь

        уособлення. Сонце всміхається, як людина, — уособлення.

      Метафора в мовленні: де її вживаємо

      Метафора — не лише прикраса вірша. Вона є в кожному стилі, але по-різному:

      • художній стиль — головне місце для авторських і розгорнутих метафор: вони створюють образ і викликають почуття;
      • публіцистичний стиль і промова — метафора допомагає переконати й запам’ятатися: Книжка — вікно у світ;
      • розмовний стиль — переважно загальномовні образні метафори: У тебе золоті руки!, гроші тануть;
      • науковий і офіційно-діловий стилі — образних метафор уникають, бо текст має бути точним і однозначним. Стерті метафори (крило літака, рукав річки) — звичайні назви, тому доречні й тут.

      Образна метафора в документі — стилістична помилка. У заяві не пишуть «Прошу дати мені ковток відпочинку», а пишуть «Прошу надати мені відпустку». Про ознаки стилів — у статті «Стилі мовлення».

      Приклади метафор з української літератури

      Усі цитати звірено з текстами творів. У третій колонці — що з чим зіставлено.

      Метафори в українській літературі

      ЦитатаАвтор, твірЩо з чим зіставлено
      «Слово, моя ти єдиная зброє»Леся Українка, «Слово, чому ти не твердая криця…»слово — зброя; образ розгорнуто на весь вірш
      «О слово рідне! Орле скутий!»О. Олесь, «О слово рідне! Орле скутий!..»рідне слово — скутий орел
      «Шовковий спів степів широких»О. Олесь, той самий віршспів — шовк (метафоричний епітет)
      «Вічний революціонер — / Дух, що тіло рве до бою»І. Франко, «Гімн»дух — вічний революціонер
      «Тож тепера весна золота!»Леся Українка, «Contra spem spero!»весна — золото: щаслива, сонячна (метафоричний епітет)
      «Прибій колосистого моря йде через мене кудись у безвість»М. Коцюбинський, «Intermezzo»нива — море
      «…бренькнула в житі срібна струна цвіркуна»М. Коцюбинський, «Intermezzo»спів цвіркуна — срібна струна
      «Реве та стогне Дніпр широкий»Т. Шевченко, «Причинна»уособлення, різновид метафори: ріка стогне, як людина

      Як знайти й пояснити метафору у вірші

      1. Знайди слово чи вислів, ужитий не в прямому значенні: у рядку О. Олеся «Шовковий спів степів широких» спів не зроблено із шовку.
      2. Перевір, чи немає слів як, мов, наче, орудного відмінка порівняння чи заперечного порівняння. Немає — отже, це не порівняння.
      3. Перевір, чи неживе не діє, як людина. Якщо діє — точніше назвати уособленням.
      4. Скажи, що з чим зіставлено і в чому схожість: спів степів м’який і ніжний, як шовк. Тут прикметник — метафоричний епітет.

      Типові помилки

      Найчастіше метафору плутають із порівнянням, уособленням і метонімією, а стерту метафору вважають яскравим образом.

      Типові помилки з метафорою

      НеправильноПравильноЧому
      «Словом сильним, мов трубою» — метафорапорівнянняє слово мов: схожість названо відкрито
      дорога в’ється стрічкою — метафорапорівняннястрічкою = як стрічка: орудний відмінок порівняння
      крило літака — яскравий художній образстерта метафораце звичайна назва, образу вже не відчуваємо
      уособлення і метафора не пов’язаніуособлення — різновид метафоринеживе діє, як людина; у завданні обирай точнішу назву — уособлення
      читати Франка — метафораметоніміяавтора названо замість книжок: зв’язок, а не схожість
      кожен епітет — метафоралише епітет у переносному значенніДніпр широкий — епітет у прямому значенні; весна золота — метафоричний епітет
      метафора буває лише у віршахі в прозі, і в мовленні«Прибій колосистого моря» (М. Коцюбинський); золоті руки — у розмові

      Джерела: тексти творів — за виданнями з українських Вікіджерел (Т. Шевченко, «Причинна» — 1922, «Думи мої, думи мої…» — 1876; Леся Українка, «Contra spem spero!» — 1892, «Слово, чому ти не твердая криця…» — 1899; І. Франко, «Гімн» — 1960; Б. Лепкий, «Журавлі» — 1922; М. Коцюбинський, «Intermezzo» — 1955) і УкрЛіб (О. Олесь, «О слово рідне! Орле скутий!..»); значення слів — за «Словником української мови» у 20 томах (СУМ-20), для слів на С–Я — в 11 томах; перелік тропів — програма НМТ з української літератури.

      Вправи з відповідями: метафора

      10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

      1. Метафора — це…

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: А — перенесення назви за схожістю без слів як, мов, наче. Метафора переносить назву за схожістю, але схожість прихована: порівняльних слів немає. Відкрите зіставлення — порівняння, перенесення за зв’язком — метонімія, перебільшення — гіпербола.

      2. У якому рядку є порівняння?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: В — «Горами хвилю підійма» (Т. Шевченко, «Причинна»). «Горами» = як гори: порівняння, виражене іменником в орудному відмінку. В інших рядках — метафори без порівняльних слів.

      3. Яка метафора стерта, тобто стала звичайною назвою предмета?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Б — ніжка стола. Ніжка стола — звичайна назва частини меблів, образу в ній уже не відчуваємо. Інші вислови — авторські образи з творів.

      4. Розгорнута метафора — це…

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Г — образ, який автор розвиває в кількох рядках або в усьому творі. Розгорнута метафора триває далі одного вислову: у вірші Лесі Українки «Слово, чому ти не твердая криця…» слово від початку до кінця постає зброєю.

      5. У якому рядку є уособлення?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: А — «По діброві вітер виє, / Гуляє по полю» (Т. Шевченко, «Тополя»). Вітер гуляє полем, як людина, — неживе діє по-людськи. «Мов трубою» — порівняння, «Орле скутий» і «срібна струна» — метафори.

      6. Чим метафора відрізняється від метонімії?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Б — метафора переносить назву за схожістю, а метонімія — за зв’язком предметів. Обидва тропи переносять назву, але по-різному: золоті руки — за схожістю (метафора), читати Франка — за зв’язком автора і книжок (метонімія).

      7. Уособлення (персоніфікація) — це різновид…

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: В — метафори. Уособлення переносить на неживе ознаки людини за схожістю, тому це метафора особливого виду.

      8. У вислові «залізний характер» слово «залізний» — це…

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: А — метафоричний епітет. Характер не із заліза: прикметник ужито переносно (твердий, незламний), тож це водночас епітет і метафора.

      9. У якому тексті образна метафора недоречна?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Г — у заяві про відпустку. Документ має бути точним і однозначним, тому образних метафор в офіційно-діловому стилі уникають. У вірші, нарисі й розмові вони доречні.

      10. Яка метафора дієслівна, тобто образ створює дієслово?

        Відповідь і пояснення

        Правильна відповідь: Б — гроші тануть. У вислові «гроші тануть» переносне значення має дієслово: гроші швидко зменшуються, як сніг. В інших — прикметник або іменник.

      Ця тема на карті української мови: Мовні норми, стилістика, культура мовлення → Тропи і стилістичні фігури