Такі художні особливості ви знайдете чи не в кожному літературному творі. Метаформи всіяна поезія, використовують її і в художніх творах. Чим особливий цей засіб виразності? Які функції він виконує? І як упізнати його серед інших видів троп? Про це та більше — в нашому матеріалі!
Метафора — один із основних тропів поетичного мовлення. З грецької це слово перекладається як «перенесення». Метафора означає розкриття сутності одного предмета чи явища через особливості іншого.
Метафора — перехід інтуїтивного осяяння у сферу раціональних понять.І що далі містяться один від другого протиставні розряди об’єктів, то яскравіша метафора, яка прагне на відміну від символу, зосередитися в образній оболонці:
Вечір тутачки крапчастий
в деревах моркву гризе.
Під засушеною квіткою
хата сторінку чита.
В клубок білих ниток
заховався кіт,
дивиться на кашель,
що візерунком синім
коло баби спить.— Микола Воробйов
Різновиди метафори
За стилістичним забарвленням серед метафор розрізняють:
- стерті метафори, які втратили свою образність: ніжка стола, ручка дверей, вушко голки, чутки ходять, день пройшов;
- образні загальномовні метафори: час біжить, дні летять, гроші тануть, холодний прийом, тепла атмосфера;
- образні індивідуально-авторські метафори: кипить у нас в артеріях сучасність; поезія згубила камертон (Ліна Костенко)
Засоби утворення метафор
- Колір (наприклад, білий сніг — білий світ) Перше значення — пряме: білий сніг. Друге — переносне, метафоричне: білий світ.
- Розмір (наприклад, грудка землі — грудка суму)
- Форма (рука хлопчика — рука долі)
- Функція (палець людини — палець станка (деталь станка)
- Місцезнаходження (дно моря — дно життя)
- Форма і функція (хвіст ящірки — хвіст літака)
- Емоційне враження (чорна земля — чорна душа)
Приклади:
«Грізні стіни стоять мовчазливо» — подвійна метафора, основою якої є уособлення «стіни стоять мовчазливо». Також до її складу входить метафоричний епітет «грізні стіни».
«Серце нудьгує, і плаче воно» — проста дієслівна метафора, уособлення, метонімія.
«Коли усе в тумані життєвому загубиться» — подвійна метафора.
«Замовкло поле стоголосе в обіймах золотої мли» — розгорнута метафора, що складається з двох подвійних та метафоричного епітета «поле стоголосе».
«Над сріблом води лісової» — проста іменникова метафора, перенесення значення здійснено на основі подібності кольору та блиску дорогоцінного металу та водної поверхні.
«Пролісків перших блакитні отари» — проста іменникова метафора. Перенесення з сукупності тварин та сукупність квітів на основі подібності їхньої кількості.
«Глибшає далеч» — проста дієслівна метафора, в основі якої порівняння об’єму водного простору з повітряним за ознакою збільшення.
«Ходить осінь по траві» — подвійна дієслівна метафора, уособлення.
«Скорботи листя опада на дно душі» — подвійна метафора. До її складу входить прості іменникові «скорботи листя» та «дно душі», які взаємопов’язані за смислом та органічно складають єдине ціле.
«Вкриє мудрість голову сріблом» — подвійна метафора.
Різновидом метафори є уособлення (персоніфікація) — образний вислів, у якому ознаки живої істоти або людини переносяться на неживий предмет, явище.
Вельми часто уособлення застосовується при зображенні природи, яка наділяється тими або іншими людськими рисами:
- Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі (П. Тичина)
- Вишня пишається білим цвітом.
- Грім розсердився.