Пряма й непряма мова. Цитата

Пряма й непряма мова. Цитата


Пряму й непряму мову, цитування ми використовуємо часто – у публіцистичних дописах, побутовому спілкуванні, у художніх розповідях. І як же часто люди припускаються помилок у побудові та використанні цих синтаксичних конструкцій! Закликаємо вас добре засвоїти цю тему. Наші пояснення стануть вам у нагоді!


Пряма й непряма мова

Прямою мовою називається чиясь мова, передана абсо­лютно точ­но, зі збереженням змісту, форми та інтонації ви­словлювання.

На­при­клад:

  • Обізвався старий батько: «Чого ждеш, небого?»;
  • «Не вер­нуть­ся! – Заграло, сказало Синє мо­ре. – Не вернуться, Навіки про­па­ли!»;
  • «Добре, батьку ота­мане!» – Кругом заревіло (3 тв. Т. Шевченка).

Пряма мова супроводжується словами автора: вони вка­зують, кому належить пряма мова. Із прикладів, наведених вище, бачимо, що слова автора можуть стояти перед пря­мою мовою, всередині або після неї.

У складі слів автора часто виступають дієслова мовлення, як-от: сказати, спи­тати, повідомити, зауважити, порадити, говорити, заяви­ти і под.

Пряма мова разом зі словами автора – особливий тип синтак­сич­ної конструкції, близький до складного безсполуч­никового речення.

Чиясь мова, передана тільки з дотриманням змісту вислов­люваної думки без збереження форми та інтонації висловлен­ня, називається непрямою.

Порівняймо два речення:

  • В казці говориться: «Народилась ця пта­ш­ка із сонячного вогню» (В. Сухомлинський) – пряма мова;
  • В казці го­во­риться, що народилась ця пташка із соняч­ного вогню – непряма мова.

Цитата

Цитата – це точно переданий уривок з якогось твору, чиїсь слова, що наводяться для підтвердження висловлюваних думок.

Наприклад:

  • О. М. Веселовський відзначав видозмін­ність, рухливість народної пісні: «Поки вона співається, вона перетворюється, постійно змінюючись, творячись заново» (С. Єрмоленко).

Цитати завжди беруться в лапки. Коли цитата є самостій­ним ре­чен­ням, вона починається з великої букви, перед якою ставиться двокрапка. Якщо цитата наводиться не повністю, то на місці пропуску ставиться три крапки.

Коли цитата вводить­ся в речення як його частина, то сама цитата починається з малої букви навіть тоді, коли вона в цитованому тексті почи­налася з великої букви.

Наприклад:

  • Сам поет [Рильський] відзначав: «Вже тоді [у дитинстві] глибоко полюбив я на все життя Шевченка, Пушкіна, Міцкевича, а з любов’ю до на­родної пісні я, здається, і вродився»;
  • О. Потебня, аналізуючи характер народнопісенного паралелізму, писав: «…зміст на­родної поезії складає не природа, а людина…»;
  • Тоді ж, у часи «Русалки Дністрової», всі три – М. Шашкевич, І. Вагилевич і Я. Головацький… прагнули, аби й на наддністрянських берегах вона «зацвіла, весь луг скрасила».

Якщо цитується віршований текст, то, за умови збережен­ня віршованої форми, він у лапки не береться. Наприклад:

  • Злиття радості буття з громадянськими почуттями добре висловив литовський поет Ю. Марцінкявічус:

Плекайте в дітях, матері,
Любов до рідної Вітчизни,
Щоб їх серця і височизни,
І світла прагли, і зорі.


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.