Оновлено:
↓ Вправи з відповідями (10 завдань)
Тут ми пропонуємо з’ясувати особливості Кобзаревої творчості та обсяг його творчої спадщини. Його постать надзвичайно важлива для історії та становлення української літератури. Кожен вірш чи поема — неодноразово були проаналізовані, та попри це потребують детального вивчення і обдумування. Запрошуємо до цього і вас.
Тарас Шевченко — центральна постать українського літературного процесу XIX ст. Його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. У своїй поезії Шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціально обмежено.
Геній Великого Кобзаря надзвичайно широкий і багатогранний. Поет, драматург, прозаїк, мислитель, історик, етнограф, географ, фольклорист і художник. Тарас Шевченко відомий у всьому світі як Великий Кобзар, співець життя народного.
Він є основоположником критичного реалізму в українській літературі. Він підняв дух кріпосної України, не зупинився перед зухвалою політикою національного гноблення. Був членом Кирило-Мефодіївського товариства.
Творча спадщина Великого Кобзаря
- Збірка поезій «Кобзар»;
- 9 повістей (із 20-ти задуманих);
- п’єса «Назар Стодоля»;
- кілька уривків інших драматичних творів;
- щоденник;
- листи.
Поетична збірка «Кобзар» названа в народі Книгою Правди; це «епоха в історії духовного розвитку цілого народу українського», бо вона «відразу відкрила немов новий світ поезії» (І. Франко). Перше видання «Кобзаря», що вміщувало 8 творів (відкривалося віршем «Думи мої, думи мої…»), припадає на 1840 р.
Перший «Кобзар» (Петербург, 1840): 8 творів
- «Думи мої, думи мої…»
- «Перебендя»
- «Катерина»
- «Тополя»
- «Думка» («Нащо мені чорні брови…»)
- «До Основ’яненка»
- «Іван Підкова»
- «Тарасова ніч»
Порядок — як у змісті першого видання (друкарня Є. Фішера, Санкт-Петербург, 1840).
Етапи творчості Тараса Шевченка:
I — ранній (1838—1843 рр.);
II — період трьох літ (1843—1847 рр.);
III — невольнича поезія (1847 – 1857 рр.);
1847—1850 рр. (Оренбург, Кос-Арал);
1850—1857 рр. (Новопетровська фортеця);
IV — творчість після заслання (1857—1861 рр.).
Чотири періоди творчості Шевченка
- Рання творчість (1838–1843). Романтизм поєднано з реалізмом. Поема «Катерина» (1838), перший «Кобзар» (1840), поема «Гайдамаки» (1841).
- «Три літа» (1843–1847). Подорожі Україною, гостра політична поезія. «Розрита могила» (1843), «Сон» («У всякого своя доля…», 1844), «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Заповіт» (усі — 1845). Назва — від рукописної збірки «Три літа».
- Арешт і заслання (1847–1857). Солдатська служба із забороною писати й малювати: 1847–1850 — Оренбурзький край, Аральська експедиція (Кос-Арал); 1850–1857 — Новопетровська фортеця. Поезії «Садок вишневий коло хати» і «Мені тринадцятий минало» (1847), повісті російською мовою.
- Після заслання (1857–1861). «Неофіти» (1857), «Сон» («На панщині пшеницю жала…», 1858), «Марія» (1859), «І Архімед, і Галілей» (1860); нове видання «Кобзаря» (1860).
Межі періодів — як у статті; у деяких підручниках ранній період починають із 1837 року.
I. Рання творчість
Т. Шевченко виступає переважно як романтик і реаліст одночасно.
Характерні риси:
- інтерес до незвичайного, яскравого, таємничого, фантастичного;
- піднесений стиль мовлення;
- розчуленість (сентиментальність);
- захоплення історичним минулим.
Основні мотиви ранньої творчості:
- сирітство і соціальна нерівність («Тяжко-важко в світі жити»);
- трагічна доля жінки-покритки і розбещеність панів («Катерина», «Мар’яна-черниця»);
- героїчне минуле України («Іван Підкова», «До Основ’яненка», «Тарасова ніч», «Гайдамаки», «Гамалія»);
- тема ролі поета в суспільному житті («Думи мої, думи мої…»)
Шевченко є основоположником нової української літератури і родоначальником її революційно-демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які стали провідними для передових українських письменників другої половини XIX–початку XX століть. Тенденції народності й реалізму були вже властиві значною мірою і творчості попередників Шевченка. Шевченко перший в українській літературі виступив як істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.
Попередники великого поета в українській літературі в своїх творах критикували окремі явища тогочасного життя, як-от: знущання поміщиків з селян, хабарництво чиновників. Шевченко ж виступив як грізний суддя і викривач усього самодержавно-кріпосницького ладу, як непримиренний ворог поміщиків і царизму. У його творах змальований новий позитивний герой – борець проти самодержавно-поміщицького ладу, борець за щастя народу.
Творчість великого народного поета внесла в нашу літературу незнане багатство тем і жанрів, прилучила її до кращих досягнень світової літератури.
Шляхом Шевченка пішли найвидатніші передові українські письменники наступного часу – Марко Вовчок, Панас Мирний, Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка та ін.
Шевченко відіграв важливу історичну роль у розвитку української літературної мови. Він установив ту структуру української літературної мови, яка збереглась у всьому істотному як основа сучасної мови, тобто розвинув і утвердив певний склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком для письменників, преси, театру тощо.
Народнорозмовна основа поезії Т. Шевченка незаперечна. У ній органічно злилися пісенний фольклор і усна оповідь, доповнені всім тим, що збереглося від давніх мов, уживаних в Україні-Русі.
Попередники Шевченка в українській літературі, починаючи з Котляревського, використовували в своїх творах живу народну українську мову, а також скарби усної народної творчості, але це використання було ще обмеженим, відповідно до не досить широких тем і літературного стилю цих письменників. Крім того, вони ще не позбулися діалектних, вузькомісцевих елементів.
Норми української літературної мови, створені на народній основі, дала поезія Шевченка. Основні мовні джерела великий народний поет черпав із скарбів фольклору і живої розмовної мови. Він відібрав від загальнонародної мови все найбільш істотне і яскраве і розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова.
Кожний, хто глибоко вивчає творчість Т. Г. Шевченка, неминуче переконується, що має вона світове значення. Ось кілька висловлювань з цього приводу:
- “Завдяки Шевченкові скарби української душі повною річкою влилися в загальний потік людської культури” (Луначарський);
- “Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі” (Курелла, Німеччина);
- “Його геній розрісся, як дерево, простягнувши крону над віками” (Камілар, Румунія);
- “Поки б’ються серця людей, звучатиме і голос Шевченка” (Хікмет, Туреччина);
- “Він був найбільш народним поетом з усіх великих поетів світу. Поезія Шевченка була явищем єдиним і неповторним. Немає для неї відповідника в світовій літературі” (Якубець, Польща).
Інколи справедливо зауважують, що революційно-демократичних письменників у XIX ст. було не так уже й мало, проте жоден з них не піднявся до таких вершин шани і любові народу, як Шевченко. У своїх творах він випромінював на скривджених всю силу великої любові, цілий океан ніжності, а трагедію сироти чи вдови підносив до рівня світової трагедії.
“Кобзар” знаменував собою демократизацію світової літератури, бо з його сторінок чи не вперше заговорили цілі соціальні материки, які залишалися невідомими для елітарної культури − і це було одкровенням.
Не дивно, що твори Кобзаря перекладені всіма слов’янськими мовами, а також грузинською, вірменською, казахською, узбецькою, німецькою, англійською, французькою, датською, новогрецькою, іспанською, хінді, японською, в’єтнамською, корейською, румунською, італійською, угорською, малайською, бенгальською та багатьма іншими мовами.
Творчість Шевченка постає чи не найвидатнішим всеєвропейським і світовим явищем, бо досі, як слушно зауважив Вадим Скуратівський, “вікове горе мас, по суті, не мало своїх літературних уст, не розверзалося ними, не прорізалося своїм художнім голосом”. Були окремі літературні спроби, але настільки несміливі й наслідувальні стосовно панівної культури, що ставали панською іграшкою, а не грандіозним мистецьким явищем і національно-соціальним викликом, яким була творчість великого Кобзаря.
Саме Шевченко вперше в історії порушив тисячолітню німоту соціальних низів. Тому “Кобзар” і має планетарне значення, саме українським словом вперше заговорили невідомі досі для елітарної культури світи, речником яких став українець, він своєю творчістю демократизував європейську та світову літературу.
Широта політичного мислення, боротьба проти соціальної неправди і неволі, проти будь-якого насильства над людськими душами піднесла Т. Шевченка до вершин речника української нації. Шевченкове слово, його поетична мова запалювали серця мільйонів патріотичним вогнем. Поет оповивав крилом слави українську історію. Як висловився Дж. Грабович, “…він співець і пророк, що передавав голос свого народу, він духовний батько відродження української нації”.
Завдяки його творчості українська література, пройнята гуманістичними ідеями, вийшла на широкий інтернаціональний шлях історичного поступу і вивела із забуття всю націю. Іти пліч-о-пліч з іншими народами − історична потреба кожної нації і неодмінна умова справжнього прогресу в її духовній творчості.
Добро і зло він бачив на землі свого дитинства, рай і пекло, і відчував свою єдність з Україною, з її народом. Все це стало часткою його самого. Він справді вийшов з народу, жив з народом, всіма своїми думами і почуттями був з ним міцно і нерозривно зв’язаний.
І в його піснях-думах бринить ота любов до України і українців, яка невіддільна від поезії Кобзаря; без неї немає Шевченка.
Всіх страдників і борців поет називає братами і сестрами, з якими його єднає ненька-Україна. Ці люди живуть у його серці, живуть у його творах. Це і його мати, яку “ще молодую у могилу нужда та праця положила”, і батько, що “не витерпів лихої долі − умер на панщині“, і брати, яким “лоби поголили”, і сестри, що вік свій провели у наймах і злиднях, і кохана його Оксаночка, яку спіткала доля Катерини. Але рідними були поетові і ота мати, що “на панщині пшеницю жала” і далі сну-мрії про волю не йшла, і нещасна бунтівна Марина, і Перебендя, з його піснями-думами про долю України, і наймичка Ганна, що знайшла пораду своєму горю у доброті людській.
Але великому Кобзареві чужа була національна обмеженість українських панів типу “завзятого патріота” Петра Скоропадського (“у свиті ходить між панами та п’є горілку з мужиками, і вольнодумствує в шинку”, а водночас “кругом паскуда”, що “в селі своїм дівчаток перебирає”), чи персонажів вірша “І мертвим, і живим…” Поет добре знав українців, що любили “на братові шкуру, а не душу”. Галерею таких панів він показав у вступі до поеми “Сон” та мало не в усіх своїх інших творах.
Т. Г. Шевченко був ворогом будь-якої обмеженості, вважаючи, що здобутки кожної національної культури є здобутком всього людства. Саме тому він мріяв про вільну Україну, де “у селах у веселих” будуть “і люди веселі”, де “врага не буде супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі”.
Поет уявляв собі “сім’ю вольну, нову” народів, де оживе природа і оживуть люди, де не буде ніякого гноблення, а пануватиме воля і братерство.
Тарас Шевченко − символ чесності, правди і безстрашності, великої любові до людини. Вся творчість великого Кобзаря зігріта гарячою любов’ю до Батьківщини, пройнята священною ненавистю до ворогів і гнобителів народу. Його думи, його пісні, його полум’яний гнів, його боротьба за світлу долю трудового люду були думами, піснями, гнівом і боротьбою мільйонів.
Вправи з відповідями: творчість Тараса Шевченка
10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.
Скільки творів увійшло до першого «Кобзаря» 1840 року?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — вісім. Перший «Кобзар» (Петербург, 1840) мав 8 творів — усі їх перелічено в схемі статті.
Яким твором відкривався перший «Кобзар»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — «Думи мої, думи мої…». Збірка відкривалася віршем «Думи мої, думи мої…», а завершувалася «Тарасовою ніччю».
Як називають період творчості Шевченка 1843–1847 років?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — «Три літа». Період 1843–1847 рр. називають «Три літа» — за рукописною збіркою поета. Тоді написано «Сон», «Кавказ», «Заповіт».
Де Шевченко відбував заслання у 1850–1857 роках?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — у Новопетровській фортеці. 1850–1857 рр. — Новопетровська фортеця; до того (1847–1850) — Оренбурзький край і Аральська експедиція.
Якою мовою Шевченко писав свої повісті?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — російською. Збереглося 9 повістей Шевченка, і всі вони написані російською мовою.
Яку п’єсу Шевченка названо в статті серед його творчої спадщини?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — «Назар Стодоля». У творчій спадщині Шевченка — п’єса «Назар Стодоля»; решта — твори Котляревського та Квітки-Основ’яненка.
Якій темі присвячено поеми «Катерина» і «Мар’яна-черниця»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Г — трагічній долі жінки-покритки. Серед мотивів ранньої творчості стаття називає трагічну долю жінки-покритки й розбещеність панів («Катерина», «Мар’яна-черниця»).
З якого вірша рядки «А буде син, і буде мати, / І будуть люди на землі»?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: Б — «І Архімед, і Галілей». Це фінал вірша «І Архімед, і Галілей» (1860), написаного вже після заслання.
Який твір Шевченко написав 1847 року в казематі?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: А — «Садок вишневий коло хати». «Садок вишневий коло хати» — із циклу «В казематі» (1847). «Кавказ» написано 1845, «Катерину» — 1838, «Неофітів» — 1857.
Хто такий Перебендя з однойменного вірша?
Відповідь і пояснення
Правильна відповідь: В — старий кобзар. Перебендя — старий сліпий кобзар, що грає людям і співає пісні-думи; у статті його названо серед героїв, близьких поетові.