Я згоден із думкою, що страждання – це спонукання до діяльності. Якщо трапилось нещастя, сильний духом не буде складати руки, втрачати надію на краще, він спробує подолати неприємності, змінити життя, тобто почне діяти. Саме діяльність допомагає нам забути нещастя, не втратити розум від горя, позбавитися невпевненості й сумнівів.
І на підтвердження цієї думки можна навести приклад з життя Клеопатри, яка була в розпачі після смерті чоловіка. Але щоб далі жити й приносити користь рідній країні, вона одружується із його сином, тим самим забезпечує мир у країні.
Пригадаймо історію головного героя повісті Федора Достоєвського «Злочин і покарання» Г.Раскольникова. Власна філософія та обставини життя змусили героя скоїти вбивство лихварки, проте совість не давала спокою Раскольникову, він уникав спілкування з людьми, через деякий час захворів. Страждання героя теж призвели до дії. Він вирішив зізнатися в скоєному злочині, тим самим позбавився душевних мук.
Отож, у більшості випадків саме душевні страждання, переживання спонукають людину до дії, змінюють життя на краще.