Оновлено:
Вірш «Інфанта» Вороного – чудовий зразок інтимної лірики, яка поєднується із рясними описами пейзажів. Микола Вороний у цьому вірші показав себе як вправний творець поезій і слів. Багатство художніх засобів робить вірш емоційним і мелодійним. А які образи! З’ясуймо деталі!

* * *
У ньому М. Вороний відтворює сон-спогад про зустріч із жінкою, що видалася ліричному героєві величною інфантою (інфанта — титул доньки іспанського чи португальського короля). Твір починається романтичною пейзажною картиною, у якій багато авторських неологізмів, створених його поетичною уявою («проміннострунними», «мрійнотканому», «вогнелунними»).
З чуттям «побожної хвали» ліричний герой оспівує жіночу красу, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною. А світ продовжує жити, у ньому є завжди добро і зло — лезо «двох мечей», і це слід сприймати як належне. А в останній строфі над ліричним героєм «в червоній заграві» пливе Революція.
Тема: сон-спогад про зустріч ліричного героя з прекрасною, величною і недосяжною жінкою — «інфантою».
Ідея: схиляння перед вічною красою («І я схилився упокорено»), яка підносить людину над буденністю, хоч сама лишається холодною і неприступною; в останній строфі цей світ краси затьмарює тривожний образ Революції.
Художні засоби:
- епітети: синя далечинь, попелястий жаль, холодним полиском очей, величною інфантою, рум’яне сяйво;
- метафори: різьблю свій сон; Венера кинула алмаз; діткнутий лезом двох мечей;
- порівняння: ви йшли, як сон, як міф укоханий; вуалетою стелився (порівняння, виражене орудним відмінком);
- оксиморон: в солодкій муці;
- неологізми: проміннострунними, вогнелунними, мрійнотканому, яснозоряно;
- інверсія: освячений, в солодкій муці я / був по той бік добра і зла.
Поряд зі звичними, традиційними в літературі засобами виразності (рум’яне сяйво, синя далечинь, обрій туманний) автор використовує урочисту лексику (побожної хвали, освячений) і мистецькі терміни — музичні (акорди, домінанта) та образотворчі (емаль, сильвета). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.
Образи-символи — Революція, червона заграва, меч — повернення до реалій часу, передчуття біди.
Вірш “Інфанта” виразно виявляє вплив на Вороного тенденцій французького та російського символізму. Уже перший рядок наголошує на формі сну – переконує читача в авторському намірі уникнути конкретики значення, вималювати абстрактно-умовний характер, створити узагальнено ідеалізований образ вічної краси. Велична голуба барва – символ безмежності простору – домінує в кольоровій гамі вірша й увиразнює силует інфанти, здатної своєю появою викликати в серці ліричного героя чуття побожної хвали.
Сповнена цікавих неологізмів (проміннострунними, мрійнотканому, вогнелунними, яснозоряно), наповнена новими лексичними значеннями (дзвінкою чорною сильветою), порівняннями (вуалетою стелився), метафоричними епітетами (попелястий жаль), які разом витворюють блискучий взірець модерністської поезії.
Під текстом Вороний залишив напис: “Накидано 1907 р. Викінчено 1922 р.” Ця авторська заувага пояснює особливість останнього катрена, в структурі якого відчувається певний дисонанс: два перші рядки – образ героя, сповнений бодлерівської символіки, два наступних – образ Революції, що випливає над ліричним героєм у червоній заграві.
Віршовий розмір
Твір виявляє майстерність версифікації Вороного – поета:
- чотирирядкова строфа з перехресним римуванням, чергування дактилічної і чоловічої рим
- розмір – 4-стопний ямб з пірихієм, інтимна лірика.
Різьблю свій сон… От ніби вчора ми
Зійшлись,— і стріча та жива.
На землю тканками прозорими
Лягли осінні дерева.Акордами проміннострунними
День хвилював і тихо гас.
Над килимами вогнелунними
Венера кинула алмаз.У завивалі мрійнотканому
Дрімала синя далечинь,—
І от на обрії туманному
Замиготіла ваша тінь.Дзвінкою чорною сильветою
Вона упала на емаль,
А поза нею вуалетою
Стелився попелястий жаль.Ви йшли, як сон, як міф укоханий,
Що виринає з тьми століть.
Вітали вас — мій дух сполоханий,
Рум’яне сяйво і блакить.Бриніли в серці домінантою
Чуття побожної хвали,
Коли величною інфантою
Ви поуз мене перейшли.Ви усміхнулись яснозоряно
Холодним полиском очей,—
І я схилився упокорено,
Діткнутий лезом двох мечей.Освячений, в солодкій муці я
Був по той бік добра і зла…
А наді мною Революція
В червоній заграві пливла.1907 — 1922
Читайте також:
