Прислів’я і приказки: що про них варто знати

Прислів’я і приказки: що про них варто знати


Прислів’я і приказки — чи не найдавніші жанри усної народної творчості. Впродовж багатьох століть вони демонстрували вміння народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найважливіші реалії свого існування: явища природи, працю, побут, родинне й суспільне життя. Саме тому вони ставали основою багатовікового життєвого досвіду, взаємин між людьми та навколишнім світом.


Нині важко визначити, з якого періоду людської історії розпочинається цей різновид народної мудрості.

Очевидно, найдавніші прислів’я та приказки пов’язані з усвідомленням людиною свого місця у навколишньому природному та соціальному середовищі. Набутий досвід передавався з покоління в покоління. При цьому відбувався процес перевірки достовірності висловлених міркувань, процес зіставлення, шліфування та ін.

Численні явища природи залишалися для людей незрозумілими, утаємниченими, а інколи й ворожими. Тому люди вірили в те, що сили природи можна у якийсь спосіб умилостивити, схилити до того, щоб вони не чинили людям зла. На цьому ґрунті з’являлися народні заклинання, замовляння. З віками, коли людина пізнавала природу глибше, такий засіб спілкування, як заклинання і замовляння, втрачав свій сенс, але в мові ці образні вислови залишилися.

У процесі розвитку людської спільноти традиційно встановлювалися певні норми поведінки людини в суспільстві, вироблялися етичні правила, своєрідні закони моральної поведінки. Вони набували форми влучних афористичних висловів. Джерелами прислів’їв було реальне життя й побут людей. Це яскраві перлини народної мудрості, які не втратили свого сенсу й донині.

І.Я. Франко називав прислів’я та приказки “багатим і важним скарбом… у скарбівні нашої мови… її коштовними перлинами”.

Український поет і фольклорист М.Т. Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, “щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів”.

Російський письменник О.М. Горький, який пройшов велику школу народної мудрості, так характеризував набутий усної народної творчості і зокрема прислів’їв: “Струмені самородного джерела народної поезії пробиваються в прислів’ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму, який зумів зробити своїм знаряддям: історію, насмішку, дотепність, влучність живописного споглядання”.

Прислів’я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості.

У прислів’ях народ знаходив підказки на всі випадки життя. Особлива увага приділялась людині, її поведінці у природному та соціальному середовищі.

Зупинимося лише на таких прислів’ях та приказках, у яких зосереджено досвід і мудрість народу, що стосуються проблем виховання людини.


1. Про виховання

  • “Діти як квіти: поливай, то ростимуть”;
  • Тни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале”;
  • “Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю”;
  • “Оцінюють людину за її вчинками”;
  • “На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить”;
  • “Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло”;
  • “Не будь тією людиною, що догори щетиною”;
  • “Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі”.

2. Про вчителя

  • “Священна праця вчителя — щоденна”;
  • “Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати;”
  • “Вчителя й дерево пізнають з плодів”;
  • “Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце ясне”;
  • “Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата;”
  • “Учитель — добра і розуму повелитель”;
  • “Щоб учителем стати, треба щире серце мати”.

3. Про розвиток і формування особистості

  • “Яке коріння — таке й насіння”;
  • “Мудрим ніхто не родиться”;
  • “Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився”;
  • “Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло”;
  • “Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні Діти”.

4. Методи й засоби виховання

  • “Хто б’є дитину, той не виховує добру людину”;
  • “Боги й діти живуть там, де їх хвалять”;
  • “Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш”;
  • “Добрий приклад кращий за сто слів”;
  • “Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів”;
  • “Жорстокість породжує тупість і дурість”.

5. Моральне виховання

  • “Любов, як перстень, — не має кінця”;
  • “Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває”;
  • “Мораль чиста — краще всякого намиста”;
  • “Гідність людини визначається її вчинками”;
  • “Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога”;
  • “Догоджай не людям, а совісті своїй”;
  • “Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає”;
  • “Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує”;
  • “Не місце людину красить, а людина — місце”.

6. Розумове виховання

  • “Голова без розуму, як ліхтар без свічки”;
  • “Свій розум — цар у голові”;
  • “У кого розум — у того й щастя”;
  • “Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці”;
  • “Не краса красить, а розум”;
  • “По одягу зустрічають, по розуму проводжають”;
  • “На свій розум надійся, та й за чужий тримайся”;
  • “Золото без розуму—сміття”;
  • “Наука для людини — як сонце для життя”;
  • “Де більше науки, там менше муки”;
  • “Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає”;
  • “Талановитими людьми стають лише у праці”;
  • “Хто закінчує вчитися, той перестає жити”.

7. Трудове виховання

  • “Коріння праці гірке, але плоди — солодкі”;
  • “Умій працювати й помічників добирати”;
  • “Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається”;
  • “У праці — краса людини”;
  • “Землю прикрашає сонце, а людину — праця”;
  • “Без роботи — ані хліба, ані хати, ніде і води взяти”;
  • “Дерево шанують, як добре родить, а людину — як добре робить”;
  • “Людина свою долю працею кує”.

8. Естетичне виховання

  • “Весняне сонце, як дівчини серце”;
  • “Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає”;
  • “Як музика іскриста, то й душа чиста”;
  • “Весна — днем красна”;
  • “Весна гарна квітами, людина характером”;
  • “Краса людини — в красі характеру”.

9. Фізичне виховання

  • “Без здоров’я немає щастя”;
  • “Найбільше багатство в світі — то здоров’я”;
  • “Здоров’я людини — багатство країни”;
  • “Як дитина бігає і грається, то й здоров’я усміхається”;
  • “Розпусник гуляє — гнилу душу має”;
  • “Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє”;
  • “У здоровому тілі — здоровий дух”.

10. Родинне виховання

  • “Хто батьків шанує, той вовіки не загине”;
  • “Дружна сім’я гори зрушить”;
  • “Без сім’ї й без роду — хоч з мосту та в воду”;
  • “Нема цвіту білішого над ожиноньку, нема роду милішого над дружиноньку”;
  • “В хаті жінка три куги держить, чоловік — четвертий”;
  • “Жінка для світу, теща для привіту, матінка рідна краще всього світу”;
  • “На красиву жінку приємно дивитися, а з розумною добре жити”;
  • “Чоловік без жінки — як без розуму”;
  • “До людей — по розум, до матері — по серце”;
  • “Молитва матері з дна моря рятує”;
  • “Хто матір забуває, того Бог карає”;
  • “Діти — не поле засіяне, їх треба доглядати”;
  • “Умів дітей родити, умій І навчити”;
  • “Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю”;
  • “Не бажай синові багатства, а бажай йому розуму”;
  • “Любов до батьків — основа всіх доброчинностей”.

Читайте також: Добірка старовинних українських приказок.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.