Прислів’я і приказки — чи не найдавніші жанри усної народної творчості. Впродовж багатьох століть вони демонстрували вміння народу відбирати й осмислювати найхарактерніші, найважливіші реалії свого існування: явища природи, працю, побут, родинне й суспільне життя. Саме тому вони ставали основою багатовікового життєвого досвіду, взаємин між людьми та навколишнім світом.
Нині важко визначити, з якого періоду людської історії розпочинається цей різновид народної мудрості.
Очевидно, найдавніші прислів’я та приказки пов’язані з усвідомленням людиною свого місця у навколишньому природному та соціальному середовищі. Набутий досвід передавався з покоління в покоління. При цьому відбувався процес перевірки достовірності висловлених міркувань, процес зіставлення, шліфування та ін.
Численні явища природи залишалися для людей незрозумілими, утаємниченими, а інколи й ворожими. Тому люди вірили в те, що сили природи можна у якийсь спосіб умилостивити, схилити до того, щоб вони не чинили людям зла. На цьому ґрунті з’являлися народні заклинання, замовляння. З віками, коли людина пізнавала природу глибше, такий засіб спілкування, як заклинання і замовляння, втрачав свій сенс, але в мові ці образні вислови залишилися.
У процесі розвитку людської спільноти традиційно встановлювалися певні норми поведінки людини в суспільстві, вироблялися етичні правила, своєрідні закони моральної поведінки. Вони набували форми влучних афористичних висловів. Джерелами прислів’їв було реальне життя й побут людей. Це яскраві перлини народної мудрості, які не втратили свого сенсу й донині.
І.Я. Франко називав прислів’я та приказки “багатим і важним скарбом… у скарбівні нашої мови… її коштовними перлинами”.
Український поет і фольклорист М.Т. Рильський порівнював народне слово з дорогоцінним алмазом, який слід доглядати, шліфувати, “щоб дедалі більше граней у ньому переливалось і виблискувало, відбиваючи все незрівнянне багатство наших днів”.
Російський письменник О.М. Горький, який пройшов велику школу народної мудрості, так характеризував набутий усної народної творчості і зокрема прислів’їв: “Струмені самородного джерела народної поезії пробиваються в прислів’ях наших, де видно незвичайну повноту народного розуму, який зумів зробити своїм знаряддям: історію, насмішку, дотепність, влучність живописного споглядання”.
Прислів’я та приказки були й залишаються енциклопедією народного життя. Ми не знайдемо такої ділянки побуту, взаємин між людьми і природним довкіллям, які б не знайшли відображення в народній мудрості.
У прислів’ях народ знаходив підказки на всі випадки життя. Особлива увага приділялась людині, її поведінці у природному та соціальному середовищі.
Зупинимося лише на таких прислів’ях та приказках, у яких зосереджено досвід і мудрість народу, що стосуються проблем виховання людини.
1. Про виховання
- “Діти як квіти: поливай, то ростимуть”;
- Тни дерево, доки молоде, вчи дитя, поки мале”;
- “Посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю”;
- “Оцінюють людину за її вчинками”;
- “На дерево дивись, як родить, а на людину, як робить”;
- “Засиджене яйце завжди бовтун, занянчений син завжди швендяло”;
- “Не будь тією людиною, що догори щетиною”;
- “Пусти дітей на волю, сам будеш у неволі”.
2. Про вчителя
- “Священна праця вчителя — щоденна”;
- “Учитель, як батько й мати, вчить честь шанувати;”
- “Вчителя й дерево пізнають з плодів”;
- “Професія вчителя прекрасна, мов на небі сонце ясне”;
- “Де праця вчителя завзята, там країна на героїв багата;”
- “Учитель — добра і розуму повелитель”;
- “Щоб учителем стати, треба щире серце мати”.
3. Про розвиток і формування особистості
- “Яке коріння — таке й насіння”;
- “Мудрим ніхто не родиться”;
- “Мудрим ніхто не вродився, а розуму навчився”;
- “Дитя — що тісто: як замісив, так і виросло”;
- “Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі і їхні Діти”.
4. Методи й засоби виховання
- “Хто б’є дитину, той не виховує добру людину”;
- “Боги й діти живуть там, де їх хвалять”;
- “Добрим словом мур проб’єш, а лихим і в двері не ввійдеш”;
- “Добрий приклад кращий за сто слів”;
- “Лагідні слова роблять приятелів, а гострі — затятих ворогів”;
- “Жорстокість породжує тупість і дурість”.
5. Моральне виховання
- “Любов, як перстень, — не має кінця”;
- “Щастя той здобуває, хто в праці розуму набуває”;
- “Мораль чиста — краще всякого намиста”;
- “Гідність людини визначається її вчинками”;
- “Правдою весь світ зійдеш, а неправдою ані до порога”;
- “Догоджай не людям, а совісті своїй”;
- “Хто чисте сумління має, той спокійно спати лягає”;
- “Хто честі не має, ані сто кувачів йому не прикує”;
- “Не місце людину красить, а людина — місце”.
6. Розумове виховання
- “Голова без розуму, як ліхтар без свічки”;
- “Свій розум — цар у голові”;
- “У кого розум — у того й щастя”;
- “Що в мудрого на гадці, те в дурного на язиці”;
- “Не краса красить, а розум”;
- “По одягу зустрічають, по розуму проводжають”;
- “На свій розум надійся, та й за чужий тримайся”;
- “Золото без розуму—сміття”;
- “Наука для людини — як сонце для життя”;
- “Де більше науки, там менше муки”;
- “Вчення в щасті прикрашає, а в нещасті утішає”;
- “Талановитими людьми стають лише у праці”;
- “Хто закінчує вчитися, той перестає жити”.
7. Трудове виховання
- “Коріння праці гірке, але плоди — солодкі”;
- “Умій працювати й помічників добирати”;
- “Щастя не в хмарах ховається, а працею здобувається”;
- “У праці — краса людини”;
- “Землю прикрашає сонце, а людину — праця”;
- “Без роботи — ані хліба, ані хати, ніде і води взяти”;
- “Дерево шанують, як добре родить, а людину — як добре робить”;
- “Людина свою долю працею кує”.
8. Естетичне виховання
- “Весняне сонце, як дівчини серце”;
- “Сонце гріє, сонце сяє, вся природа воскрешає”;
- “Як музика іскриста, то й душа чиста”;
- “Весна — днем красна”;
- “Весна гарна квітами, людина характером”;
- “Краса людини — в красі характеру”.
9. Фізичне виховання
- “Без здоров’я немає щастя”;
- “Найбільше багатство в світі — то здоров’я”;
- “Здоров’я людини — багатство країни”;
- “Як дитина бігає і грається, то й здоров’я усміхається”;
- “Розпусник гуляє — гнилу душу має”;
- “Сила без голови шаліє, а розум без сили міліє”;
- “У здоровому тілі — здоровий дух”.
10. Родинне виховання
- “Хто батьків шанує, той вовіки не загине”;
- “Дружна сім’я гори зрушить”;
- “Без сім’ї й без роду — хоч з мосту та в воду”;
- “Нема цвіту білішого над ожиноньку, нема роду милішого над дружиноньку”;
- “В хаті жінка три куги держить, чоловік — четвертий”;
- “Жінка для світу, теща для привіту, матінка рідна краще всього світу”;
- “На красиву жінку приємно дивитися, а з розумною добре жити”;
- “Чоловік без жінки — як без розуму”;
- “До людей — по розум, до матері — по серце”;
- “Молитва матері з дна моря рятує”;
- “Хто матір забуває, того Бог карає”;
- “Діти — не поле засіяне, їх треба доглядати”;
- “Умів дітей родити, умій І навчити”;
- “Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо неділю”;
- “Не бажай синові багатства, а бажай йому розуму”;
- “Любов до батьків — основа всіх доброчинностей”.
Читайте також: Добірка старовинних українських приказок.