Алітерація, асонанс, анафора та епіфора

Оновлено: 9.11.2026

↓ Вправи з відповідями (10 завдань)

Алітерація — це повтор однакових приголосних звуків, асонанс — повтор голосних, анафора — однаковий початок суміжних рядків, а епіфора — їхнє однакове закінчення. Алітерація і асонанс належать до звукопису, анафора та епіфора — до стилістичних фігур (поетичного синтаксису).

Нижче — таблиця «Коротко», означення кожного засобу з прикладами з поезії Т. Шевченка, Лесі Українки, О. Олеся, Б.-І. Антонича та народних пісень, підказка, як їх розрізнити, типові помилки, дві вправи й тест.

Коротко: алітерація, асонанс, анафора, епіфора в таблиці

Таблиця підсумовує статтю: що повторюється, де стоїть повтор, приклад із поезії. Докладні пояснення — у розділах нижче.

Що таке алітерація

Алітерація — це повтор однакових або подібних за звучанням приголосних звуків у рядку чи строфі, часто на початку слів. Простими словами, алітерація — той самий приголосний, що раз у раз звучить у рядку. Вона підсилює звукову виразність і музичність вірша, а інколи ніби відтворює звуки, про які йдеться: гуркіт, шум, шелест.

Приклади алітерації з української поезії:

• «Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива» (Т. Шевченко, «Причинна») — п’ять разів звучить [р]: реве, Дніпр, широкий, сердитий, вітер; ніби чути рев бурі;
• «Шовковий спів степів широких» (О. Олесь, «О слово рідне! Орле скутий!..») — повторюються [ш], [с], [п];
• «Тешуть теслі з срібла сани, / стелиться сніжиста путь» (Б.-І. Антонич, «Коляда») — майже кожне слово починається з [т] або [с].

Алітерацію визначають на слух: важать звуки, а не букви.

Що таке асонанс

Асонанс — це повтор однакових голосних звуків, переважно наголошених, у рядку чи строфі. Простими словами, асонанс — той самий голосний, що раз у раз звучить у рядку. Він надає віршу милозвучності, підсилює його мелодійність. Шукайте насамперед наголошені голосні: їх чути найкраще.

Приклади асонансу:

• «Гуляє по полю, / Край дороги гне тополю / До самого долу» (Т. Шевченко, «Тополя») — наголошений [о]: по́лю, доро́ги, топо́лю, само́го, до́лу;
• «То скінчиться давня казка, / А настане правда нова» (Леся Українка, «Давня казка») — [а]: да́вня, ка́зка, наста́не, пра́вда;
• «Я на гору круту крем’яную / Буду камінь важкий підіймать, / І, несучи вагу ту страшную…» (Леся Українка, «Contra spem spero!») — [у]: круту́, крем’яну́ю, Бу́ду, вагу́, страшну́ю.

Що таке анафора

Анафора, або єдинопочаток, — це повтор слова чи кількох слів на початку суміжних віршових рядків, строф або речень. Простими словами, анафора — це однаковий початок рядків. Вона виділяє головне слово, задає ритм і робить мовлення схвильованим чи урочистим.

Приклади анафори з української літератури:

• «Буду сіять барвисті квітки, / Буду сіять квітки на морозі, / Буду лить на них сльози гіркі» (Леся Українка, «Contra spem spero!») — три рядки поспіль починаються словом Буду;
• «Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля» (Т. Шевченко, «Кавказ») — повторено Не вмирає;
• «Весна іде назустріч вам, / Весна в цей час вам рада» (О. Олесь, «Чари ночі»).

У літературі анафору найчастіше знаходимо у віршах і піснях, але вона буває і в прозі: тоді однаково починаються сусідні речення. А якщо на початку рядків повторюється лише звук чи склад, а не слово, говорять про звукову анафору. Приклади прозової анафори — у статті «Поетичний синтаксис».

Що таке епіфора

Епіфора — це повтор слова чи кількох слів у кінці суміжних віршових рядків, строф або речень. Простими словами, епіфора — це однакове закінчення рядків. Ця фігура протилежна анафорі: однаково не починаються, а закінчуються рядки. Останнє слово звучить, мов відлуння, і краще запам’ятовується.

Приклади епіфори:

• «Поглянув я на ягнята — / Не мої ягнята; / Обернувся я на хати — / Нема в мене хати» (Т. Шевченко, «Мені тринадцятий минало») — повторено останнє слово: ягнята — ягнята, хати — хати; далі звучить гіркий висновок: «Не дав мені Бог нічого!»;
• «Не понесе слави Бога, / Великого Бога» (Т. Шевченко, «Кавказ»);
• «Спішу до тебе, / Лечу до тебе» (народна пісня «Сонце низенько»).

Епіфору не плутайте з римою. У рими збігаються лише кінцеві звуки різних слів (тями — ночами), а в епіфорі повторюється те саме слово. Про рими — у статті «Типи римування».

Як розрізнити алітерацію, асонанс, анафору й епіфору

Поставте собі три питання. Що повторюється — звуки чи слова? Якщо звуки, то голосні (асонанс) чи приголосні (алітерація)? Якщо слова, то на початку рядків (анафора) чи в кінці (епіфора)? Слова перевіряйте першими: повторене слово повторює і свої звуки, тож однаковий початок рядків — це анафора, хоч звуки там теж збігаються.

В одному уривку засоби часто стоять поруч. У «Кавказі» Т. Шевченка рядки «Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля» починаються однаково — це анафора, а за кілька рядків «Не понесе слави Бога, / Великого Бога» однаково закінчуються — це епіфора. У перших двох рядках раз у раз звучить і наголошений [а]: вмира́є, душа́, на́ша. У тестовому завданні обирайте той засіб, що є серед варіантів відповіді.

Тренажер: алітерація чи асонанс?

8 рядків із поезії. Звуки, що повторюються, виділено. Визначте засіб — пояснення з’явиться одразу.

1. «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Шевченко, «Причинна»)

   асонансалітераціяанафора
   Відповідь

   алітерація. Тричі звучить приголосний [р], а в наступному рядку — ще двічі: сердитий вітер.

2. «Покотиш Чорним морем гомін волі» (І. Франко, «Мойсей»)

   алітераціяепіфораасонанс
   Відповідь

   асонанс. Голосний [о] звучить у кожному слові рядка, і в кожному він наголошений.

3. «Дух, наука, думка, воля» (І. Франко, «Гімн»)

   асонансалітераціяепіфора
   Відповідь

   асонанс. Тричі звучить наголошений голосний [у]: дух, нау́ка, ду́мка.

4. «А той тихий та тверезий» (Т. Шевченко, «Сон»)

   анафораасонансалітерація
   Відповідь

   алітерація. Чотири слова поспіль починаються приголосним [т].

5. «Їдуть сани, плаче Пані» (Б.-І. Антонич, «Коляда»)

   епіфораасонансалітерація
   Відповідь

   асонанс. Тричі звучить наголошений голосний [а]: са́ни, пла́че, Па́ні.

6. «По діброві вітер виє» (Т. Шевченко, «Тополя»)

   алітераціяасонансанафора
   Відповідь

   алітерація. Тричі звучить приголосний [в] — ніби виє вітер, про який ідеться в рядку.

7. «Шовковий спів степів широких» (О. Олесь, «О слово рідне! Орле скутий!..»)

   асонансалітераціяепіфора
   Відповідь

   алітерація. Повторюються приголосні [ш], [с], [п].

8. «Три рази низько поклонились» (І. Котляревський, «Енеїда»)

   асонансанафораалітерація
   Відповідь

   асонанс. Голосний [и] звучить у кожному слові: три, рази, ни́зько, поклони́лись.

Тренажер: анафора чи епіфора?

8 уривків із поезії. Знайдіть, де повторюється слово: на початку рядків — анафора, у кінці — епіфора.

Не понесе слави Бога, / Великого БогаЯк я люблю тебе без тями, / Як мучусь довгими ночамиНашу славу? Боже милий! / Зжалься, Боже милий!Кляли себе і ввесь свій рід, / Кляли всі жарти, вечерниціНі попівськії тортури, / Ні тюремні царські муриЗа що? не знаю, а карають, / І тяжко караютьХоч кругом буде тьма та нудьга, / Хоч я буду сама почуватиВидиш, брате мій, / Товаришу мій

Анафораоднаковий початок рядків

Епіфораоднакове закінчення рядків

Відповіді

«Як я люблю тебе без тями, / Як мучусь довгими ночами» (І. Франко, «Чого являєшся мені у сні?..»)	Анафора	Обидва рядки починаються словом «Як»; «тями — ночами» — рима, а не епіфора.
«Видиш, брате мій, / Товаришу мій» (Б. Лепкий, «Журавлі»)	Епіфора	Обидва рядки закінчуються словом «мій».
«Хоч кругом буде тьма та нудьга, / Хоч я буду сама почувати» (Леся Українка, «Contra spem spero!»)	Анафора	Обидва рядки починаються словом «Хоч».
«Нашу славу? Боже милий! / Зжалься, Боже милий!» (Т. Шевченко, «Сон»)	Епіфора	Обидва рядки закінчуються тим самим звертанням «Боже милий».
«Кляли себе і ввесь свій рід, / Кляли всі жарти, вечерниці» (І. Котляревський, «Енеїда»)	Анафора	Обидва рядки починаються словом «Кляли».
«За що? не знаю, а карають, / І тяжко карають» (Т. Шевченко, «Сон»)	Епіфора	Обидва рядки закінчуються словом «карають».
«Ні попівськії тортури, / Ні тюремні царські мури» (І. Франко, «Гімн»)	Анафора	Обидва рядки починаються словом «Ні»; «тортури — мури» — рима.
«Не понесе слави Бога, / Великого Бога» (Т. Шевченко, «Кавказ»)	Епіфора	Обидва рядки закінчуються словом «Бога».

До яких засобів належать алітерація, асонанс, анафора та епіфора

Усі чотири засоби — повтори, але повторюється різне, тому їх відносять до різних груп художніх засобів:

• звукопис (фонетичні засоби) — алітерація і асонанс. Звукопис — це добір слів за звучанням: повтор звуків, звуконаслідування. Значення слів не змінюється, змінюється звучання рядка;
• стилістичні фігури, або фігури поетичного синтаксису, — анафора та епіфора. Вони змінюють будову рядків і речень. До фігур належать також рефрен, антитеза, градація, інверсія, риторичні звертання та запитання.

Жоден із чотирьох засобів не є тропом: вони не переносять значення слова, а повторюють звуки чи слова. Про тропи (епітет, порівняння, метафору та інші) — у статті «Тропи літературних творів», а про всі групи засобів разом — у «Художніх засобах у таблицях».

У курсі української мови всі чотири засоби інколи вивчають разом — як стилістичні засоби фонетики (так, зокрема, у модельній програмі О. Заболотного та ін., поглиблений рівень). У програмі НМТ з української літератури алітерацію, асонанс, анафору й епіфору названо серед художніх засобів.

Типові помилки

Найчастіше плутають алітерацію з асонансом, епіфору з римою, а анафорою називають будь-який повтор слова.

Джерела: тексти творів — за виданнями з українських Вікіджерел (Т. Шевченко, Леся Українка, І. Франко, О. Олесь, І. Котляревський, Б. Лепкий, Б.-І. Антонич, народні пісні); перелік художніх засобів — програма НМТ з української літератури; стилістичні засоби фонетики — модельна програма з української мови О. Заболотного та ін. (поглиблений рівень).

Читайте також: Тропи літературних творів; Риторичні фігури; Поетичний синтаксис; Художні засоби у таблицях; Типи римування.

Вправи з відповідями: алітерація, асонанс, анафора, епіфора

10 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Як називається повтор однакових голосних звуків у поетичних рядках?

   • А алітерація
   • Б анафора
   • В асонанс
   • Г епіфора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — асонанс. Асонанс — повтор голосних, переважно наголошених. Алітерація повторює приголосні, а анафора й епіфора — слова на початку чи в кінці рядків.

2. Накопичення однакових приголосних звуків у рядку чи строфі — це…

   • А алітерація
   • Б асонанс
   • В рефрен
   • Г анафора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — алітерація. Алітерація — повтор приголосних, часто на початку слів. Рефрен — повтор цілого рядка через певні проміжки.

3. Однаковий початок віршових рядків чи строф (єдинопочаток) має назву…

   • А епіфора
   • Б анафора
   • В асонанс
   • Г інверсія
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — анафора. Анафора — повтор слова чи кількох слів на початку суміжних рядків, строф або речень; її ще називають єдинопочатком.

4. Повтор слова чи кількох слів у кінці суміжних віршових рядків — це…

   • А анафора
   • Б алітерація
   • В інверсія
   • Г епіфора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — епіфора. Епіфора — фігура, протилежна анафорі: рядки однаково закінчуються, а не починаються.

5. Що спільного між алітерацією, асонансом, анафорою та епіфорою?

   • А усі вони — повтори звуків або слів
   • Б усі вони — тропи
   • В усі вони — види рими
   • Г усі вони — віршові розміри
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — усі вони — повтори звуків або слів. Алітерація і асонанс повторюють звуки, анафора та епіфора — слова. Тропами вони не є: значення слів не змінюється.

6. До якої групи художніх засобів належать анафора та епіфора?

   • А тропи
   • Б стилістичні фігури
   • В види рими
   • Г віршові розміри
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — стилістичні фігури. Анафора та епіфора — стилістичні фігури, або фігури поетичного синтаксису: вони змінюють будову рядків, а не значення слів.

7. Який засіб створює повтор слова «ягнята» в рядках Т. Шевченка «Поглянув я на ягнята — / Не мої ягнята»?

   • А анафора
   • Б асонанс
   • В алітерація
   • Г епіфора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — епіфора. Слово «ягнята» закінчує обидва рядки — це епіфора («Мені тринадцятий минало»).

8. Який засіб у рядку Б.-І. Антонича «Тешуть теслі з срібла сани» («Коляда»)?

   • А асонанс
   • Б епіфора
   • В алітерація
   • Г анафора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — алітерація. Майже кожне слово починається приголосним [т] або [с] — це алітерація. Однакових слів на початку чи в кінці тут немає, тож немає ні анафори, ні епіфори.

9. Який засіб у рядку Лесі Українки «І, несучи вагу ту страшную» («Contra spem spero!»)?

   • А асонанс
   • Б алітерація
   • В анафора
   • Г епіфора
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — асонанс. Раз у раз звучить голосний [у]: несучи, вагу, ту, страшную. Повтор голосних — асонанс.

10. У якому уривку є епіфора?

    • А «Не вмирає душа наша, / Не вмирає воля» (Т. Шевченко)
    • Б «То скінчиться давня казка, / А настане правда нова» (Леся Українка)
    • В «Спішу до тебе, / Лечу до тебе» (народна пісня)
    • Г «Реве та стогне Дніпр широкий, / Сердитий вітер завива» (Т. Шевченко)
    Відповідь і пояснення

    Правильна відповідь: В — «Спішу до тебе, / Лечу до тебе» (народна пісня). Обидва рядки пісні «Сонце низенько» закінчуються словами «до тебе». «Не вмирає…» — анафора, «То скінчиться…» — асонанс [а], «Реве та стогне…» — алітерація [р].

Ця тема на карті української мови: Мовні норми, стилістика, культура мовлення → Тропи і стилістичні фігури