Для тих, хто хоче навчитися писати цікаві і правильні за структурою власні висловлення, пропонуємо повправлятися у цьому. Подумайте над тим, яке місце в житті людини займають книги. Які міркування? Знаєте, якою може бути теза? А аргумент? Які приклади краще дібрати? А що писати у висновках?
Мені здається, що тільки сліпий не може не бачити того, як на життя людини впливає книжка. Це — одне з найвидатніших творінь культури, дієвий засіб її виховання й захисту. На підтвердження висловленої думки можна навести чимало переконливих аргументів.
По-перше, у книжках перед нами постає весь світ і спонуки до його пізнання. По-друге, вони допомагають нам знайти друзів і однодумців у різних епохах і країнах, збагнути універсали буття. А найголовніше — пробуджують почуття та духовність.
Звичайно, це не всі аргументи «за». Та деякі з них уже можу підтвердити власним досвідом. Так, послання «І мертвим, і живим…» Тараса Шевченка просто приголомшило мене: я постійно перебував у стані уявного діалогу з автором. Читав упівголоса рядки і ніби чув поетові уроки історії. А в його словах — і гіркота, і докір, і віра, і така любов до людей, що будить приспане сумління, прагнення діяти, бо «в своїй хаті своя й правда, і сила, і воля», що їх ти мусиш знайти.
Прикладів художнього осягнення ролі Шевченкового слова для самоусвідомлення українців — океан. «Прометеїв дух Тараса – це полум’я, котре нищить тьму», — писав Є. Маланюк у віршах «Невичерпальність» і «Шевченко». Тарасовим словом гартували себе М. Рильський і В. Стус, І. Марчук і М. Лисенко. В. Симоненко і Є. Сверстюк — світочі українського духу. А хто запродав душу нечистій силі, тому, як сумнозвісному О. Бузині, ввижається «вурдалак Тарас Шевченко». Бій світла і тьми триває. І Тарасове слово на боці світла.
Отже, як бачимо, книжка допомагає нам відкривати світ, осмислювати власне призначення в ньому, своє місце в історії, у боротьбі проти зла, знаходити підтримку й розуміння тих, із ким нам у житті по дорозі.