Творчість Івана Нечуя-Левицького. «Кайдашева сім’я»

Творчість Івана Нечуя-Левицького. «Кайдашева сім’я»


За півстоліття творчої діяльності І. Нечуй-Левицький написав понад п’ятдесят високохудожніх романів, повістей, оповідань, п’єс, казок, нарисів, гуморесок, літературно-критичних статей.


Особливості його творчості:

  • увів в українську літературу нові теми й мотиви, змалював їх яскравими художніми засобами;
  • у соціально-побутових оповіданнях та повістях відобразив тяжке життя українського народу другої половини XIX ст., показавши життя селянства й заробітчан, злиднями гнаних з рідних осель на фабрики та рибні промисли;
  • на відміну від своїх попередників — Г. Квітки-Основ’яненка та Марка Вовчка — він докладніше розробляв характери, повніше висвітлював соціальний побут, показував своїх героїв у гострих зіткненнях з соціальними умовами;
  • своєрідна риса стилю І. Нечуя-Левицького — тонке поєднання реалістичної конкретності описів, великої уваги до деталей портретів та особистісних характеристик, побуту, обставин праці, особливостей мови та поведінки персонажів з живописною образністю, емоційністю, тяжінням до яскравих епітетів;
  • тонкий гумор.

 


«Кайдашева сім’я» (1879)

Ілюстрація до твору "Кайдашева сім'я"

Жанр: яскравий зразок реалістичної соціально-побутової повісті, у якій на матеріалі повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси вдачі українського народу, його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям.

Новаторством І. Нечуя-Левицького в зображенні побуту селян були реалістичні тенденції (життя без прикрас).

Соціально-побутова повість — вид епічного твору, головна увага якого зосереджується на розкритті суперечностей і закономірностей суспільного життя, соціальній зумовленості дій і вчинків персонажів, зображенні їх у побутовому середовищі.

Жанрова специфіка повісті полягає в тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спостереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний».

Особливості композиції
Розгортання сюжету за принципом нагнітання епізодів, сцен, колізій, завдяки чому виразно окреслюється характер конфлікту. Смислову роль відіграють численні діалоги.

Основний конфлікт повісті — соціальний. Перед читачем проходять епізоди постійних сварок у сім’ї та короткочасних примирень, які знову ж таки швидко перериваються загостренням суперечностей, викликаних відстоюванням своїх прав на власність.

Основні персонажі: старий Омелько Кайдаш та його дружина Маруся, сини — Карпо та Лаврін, невістки — Мотря і Мелашка.

Головна думка повісті: через показ конкретних буденних ситуацій автор змальовує здрібніння людської душі. Духовна роз’єднаність, спричинена відсутністю прагнення зрозуміти одне одного, — це те лихо, яке отруює кожний день життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

Радимо звернути увагу на характеристику головних героїв повісті. Її можна знайти тут — Цитатна характеристика героїв твору “Кайдашева сім’я”


 

3 thoughts on “Творчість Івана Нечуя-Левицького. «Кайдашева сім’я»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.