Цитатна характеристика образів кіноповісті “Зачарована Десна”

Оновлено: 3.11.2026

↓ Вправи з відповідями (8 завдань)

«Зачарована Десна» Олександра Довженка — автобіографічна кіноповість (сам автор називає її автобіографічним кінооповіданням) про дитинство в селі над Десною. Головні герої — малий Сашко, його мати, батько, дід Семен, прадід Тарас і прабаба Марусина.

Нижче — таблиця героїв, цитатна характеристика кожного (риса → цитата), схема «Чий це портрет», типові помилки й 8 завдань із відповідями. Твір ще охороняється авторським правом, тож цитуємо короткі уривки; повністю прочитайте його в підручнику чи хрестоматії.

Герої «Зачарованої Десни» коротко

Коротко: розповідь ведеться від імені Сашка — дорослий митець згадує себе малим. Довкола нього — велика селянська родина: невгамовна мати, дужий і сумний батько, лагідний дід, добрий прадід і сварлива прабаба. Поруч — сусіди й родичі: косар Самійло, мисливець Тихон Бобир, коваль Захарко.

Сашко: цитатна характеристика

Сашко — малий оповідач, у якому впізнаємо самого автора. Розповідь двопланова: про пригоди говорить хлопчик, а дорослий митець їх коментує і робить ліричні відступи. Наприкінці він згадує себе «здивованим маленьким хлопчиком із широко розкритими зеленими очима».

• Допитливий ласун. «Більш за все чомусь любив я моркву». Через моркву, яку він повисмикував на городі, на нього й накинулася з прокльонами прабаба.
• Щирий, з чутливим сумлінням. Після цього Сашко кається: «І от скінчилася моя святість. Не треба було чіпати моркви». «От тоді-то вперше в житті і вирішив я творити добрі діла», — згадує оповідач. Сашко йде вітатися зі старшими, та дід Захарко його проганяє.
• Любить красу праці. Найчарівнішою музикою для нього був дзвін коси, яку клепав батько: «більш за все я любив слухати клепання коси».
• Вразливий, з багатою уявою. «Все жило в моїх очах подвійним життям». У хмарах він бачить велетнів і пророків, у корі й пеньках — людей, коней, вовків: «Все кликало на порівняння».
• Добрий і співчутливий. Уночі над Десною він підслухав розмову коней Мурая і Тягнибіди, які скаржаться на батькові побої. Висновок Сашка: «Від того часу я ні разу не вдарив коня».
• Сором’язливий. Перед учителем Сашко ледве шепоче своє ім’я, а батькового так і не називає. Учитель кидає: «Не развитой!»

Дорослий оповідач підсумовує: «Одні тільки бажання творити добрі діла й зостались при мені на все життя».

Мати Сашка: цитати

У тексті мати названа лише на ім’я — Одарка: так звертається до неї уві сні святий Юрій («Це ти, Одарко?»). По батькові Єрмолаївна, яке трапляється в посібниках, у творі не назване.

• Працьовита, любить землю. «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало», — каже вона. Оповідач називає її «наша невгамовна мати»: город у неї аж переповнений рослинами.
• Забобонна. Діда вона вважає чорнокнижником, а його псалтир нишком палить у печі «по одному листочку», боячись, що книжка вибухне. Згодом мати «об’явила себе ворожкою» і лікує людей «від зубів, пристріту й переляку».
• Неспокійна в родині. Батька, діда й бабу вона вважає ворогами, «що занапастили їй життя», і молиться проти них святому Юрію.
• Тонкосльоза й гонориста. «Що мати була дуже тонкосльоза, ми знали всі добре». Старців вона боїться, але щедро обдаровує: їй хочеться, «аби хоч сліпі вважали її за багату».
• Дбайлива й любляча. Перед косовицею вона благає Сашка лишитися вдома: то втопиться, то гадюки вкусять. А коли віз рушає: «Коло хати мати-зозуля кує мені розлуку». Дорослий син знає, що мати й потім довго проводжатиме його, «дивлячись крізь сльози на дорогу».

Батько Сашка: опис і цитати

Батька звуть Петро — так звертається до нього під час повені Лев Кияниця: «Рятуй, Петре». По батькові (Семенович) у творі теж немає. Оповідач захоплюється ним: «Багато бачив я гарних людей, але такого, як батько, не бачив».

• Красивий, розумний і сумний. «Голова в нього була темноволоса, велика і великі розумні сірі очі». Але в очах «завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи».
• Працьовитий і дужий. «Скільки він землі виорав, скільки хліба накосив!» Підсумок оповідача: «Багато наробив він хліба, багатьох нагодував, урятував од води».
• Дотепний і гордий. «Жарт любив, точене, влучне слово». «Зневажав начальство і царя». Бідності не визнавав навіть на словах: казав «моє багатство» замість «моя бідність».
• Убого вдягнений. «Одне, що в батька було некрасиве, — одяг». Для сина це наче хтось «античну статую укрили брудом і лахміттям».
• Сміливий, з океанською душею. У повінь батько рятує людей і худобу на Загребеллі й почувається «героєм-мореплавателем, Васко да Гамою». Та калюжа його життя замала для такої душі, і він «топив свої кораблі в шинку».
• Запальний. Буває, приходить додому п’яний і б’ється з дідом; коней часто б’є. Кінь Тягнибіда пояснює: «Конику, він б’є недолю свою».
• Глибоко переживає горе. Коли від пошесті в один день помирають четверо синів, батько плаче: «Дітки мої, соловейки!..» — і виганяє попа з двору.
• Прекрасний навіть у неволі. «З нього можна було писати лицарів, богів, апостолів, великих учених чи сіятелів». Навіть старим, у фашистській неволі, «він і тоді був прекрасний».

Дід Семен: на кого був схожий і що любив

• Схожий на бога. «У нас був дід дуже схожий на бога». Образ святого Миколая теж «був схожий на діда».
• Портрет. «Він був високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла». Від молодих чумацьких літ лишилася грижа. «Пахнув дід теплою землею і трохи млином».
• Найбільше любив сонце. «Більш за все на світі любив дід сонце». Він прожив під сонцем «коло ста літ», лежав на погребні в полудень — і помер там само, «коло яблуні».
• Добрий дух природи. «Він був наш добрий дух лугу і риби»: розмовляв «з кіньми, з телятами, з травами», а лини брав з води мало не руками, «як китайський фокусник».
• Любить добре слово. «Любив дід гарну бесіду й добре слово»: подорожньому довго гукає «Прямо, та й прямо…» і бажає здоров’я. По неділях урочисто читає псалтир, а косарям розповідає, що колись «Все було краще».
• Кашель. «Дід любив кашляти»: його кашель чув «увесь куток», а старі люди вгадували по ньому погоду.
• Пристрасний воїн. У бійках за копиці «особливою відвагою і хоробрістю відзначався дід» — з бойовим кличем «Сибір нашого царя!».

Прадід Тарас

Тарас — «дідів батько», прадід Сашка. У повісті його небагато, але образ дуже світлий. Як і дід, він був чумаком.

• Лагідний. «Цить, Сашко, не плач», — заспокоює він малого й обіцяє сінокіс на Десні, рибу й кашу.
• Оповідач. Прадід брав Сашка на руки «і розповідав про Десну, про трави, про таємничі озера» — Дзюбине, Церковне, Тихе.
• Добрий трудівник. «А голос у нього був такий добрий, і погляд очей», а руки — «величезні, мов коріння», але ніжні. Вони, каже оповідач, «знали труд і мир, щедроти й добро».

Прабаба Марусина

Марусина — «дідова мати», тобто прабаба Сашка. Оповідач кличе її то бабою, то прабабою. Прожила вона «сто з чимсь років».

• Портрет. «Вона була малесенька й така прудка, і очі мала такі видющі й гострі», що від неї ніщо не могло сховатися.
• Любить прокльони. Як дід любив сонце, так його мати «любила прокльони». «Їй можна було по три дні не давати їсти. Але без прокльонів вона не могла прожити й дня».
• Творча натура. Прокльони лилися з її вуст, «як вірші з натхненного поета». Оповідач називає їх творчістю «її палкої, темної, престарілої душі». За моркву вона кляне Сашка: «Куди ти, бодай тобі ноги повсихали!»
• Смерть. Прабаба вмирає тієї ж ночі, коли в родині народилася дівчинка — Сашкова сестра. «Закрились всевидящі вічки, ущухла народна пристрасна її творчість».

Інші герої: дядько Самійло, Тихон Бобир, дід Захарко

• Дядько Самійло — поганий хлібороб, але великий косар: сусіди звали його «Самійло-косар, а то й просто Косар». «Орудував він косою, як добрий маляр пензлем».
• Тихон Бобир — єдиний на всю округу мисливець. Він кульгавий — «одна нога не була в злагоді з другою», тож качки впізнають його здалека. Ворону, що «накаркала» дощ, стріляти відмовився.
• Дід Захарко — сусід-коваль, хоч Сашко «ніколи не бачив, аби він щось кував»; затятий рибалка й курець.

Як скласти цитатну характеристику: риса → цитата

Цитатна характеристика — це опис героя словами самого твору: до кожної риси добирають цитату-доказ. Беруть портрет, вчинки, мову героя, те, що він найбільше любить, і те, як про нього говорить оповідач. Схема проста: риса → цитата → епізод. Наприклад: дід Семен любить тепло й світло — «Більш за все на світі любив дід сонце» (у спеку він лежить на погребні).

На тестах часто дають уривок і питають, чий це портрет чи чиї це слова. Схема нижче зводить головні цитати — її зручно переписати в зошит.

Типові помилки

Найчастіше плутають, хто кому ким доводиться в родині, і приписують портрет чи слова не тому героєві.

Жанр, тему, ідею та композицію кіноповісті розібрано в статті «Аналіз кіноповісті «Зачарована Десна»»; тут — лише герої та цитати. Події твору стисло — у короткому переказі. Про письменника — у статті «Життєвий і творчий шлях Олександра Довженка».

Джерела: текст кіноповісті за електронним виданням УкрЛіб (дата під текстом: 1954—1955); чинна програма з української літератури і програма НМТ.

Читайте також: Аналіз кіноповісті «Зачарована Десна»; Кіноповість «Зачарована Десна» скорочено; Життєвий і творчий шлях Олександра Довженка.

Вправи з відповідями: герої «Зачарованої Десни»

8 завдань. Обери відповідь — одразу побачиш, чи правильно, і пояснення правила.

1. Що, за словами оповідача, більш за все на світі любив дід Семен?

   • А рибу
   • Б сонце
   • В дощ
   • Г мед
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — сонце. «Більш за все на світі любив дід сонце»: він прожив під сонцем «коло ста літ» і помер на погребні, «коло яблуні».

2. Ким прабаба Марусина доводилася дідові Семену?

   • А матір’ю
   • Б дружиною
   • В сестрою
   • Г тещею
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — матір’ю. Марусина — «дідова мати»: «баба снує коло моркви, дідова мати». Сашкові вона прабаба, хоч оповідач кличе її бабою.

3. Без чого, за словами оповідача, прабаба Марусина «не могла прожити й дня»?

   • А без їжі
   • Б без молитов
   • В без прокльонів
   • Г без пісень
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — без прокльонів. «Але без прокльонів вона не могла прожити й дня. Вони були її духовною їжею». А без їжі вона могла обходитися по три дні.

4. Що в батька Сашка, за словами оповідача, було некрасиве?

   • А голос
   • Б руки
   • В хода
   • Г одяг
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — одяг. «Одне, що в батька було некрасиве, — одяг». Руки ж у нього були «широкі, щедрі».

5. Кому з героїв належать слова «Нічого в світі так я не люблю, як саджати що-небудь у землю, щоб проізростало»?

   • А матері
   • Б дідові Семену
   • В Сашкові
   • Г прабабі Марусині
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: А — матері. Так «любила проказувати» мати — «наша невгамовна мати», у якої город аж переповнений рослинами (початок твору).

6. Яку «музику» більш за все любив слухати малий Сашко?

   • А гру на сопілці
   • Б гру на бандурі
   • В клепання коси
   • Г гру на скрипці
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: В — клепання коси. «…більш за все я любив слухати клепання коси». Коли батько клепав косу перед косовицею, «ото й була для мене найчарівніша музика», — згадує оповідач.

7. Чий це портрет: «високий і худий, і чоло в нього високе, хвилясте довге волосся сиве, а борода біла»?

   • А батька
   • Б прадіда Тараса
   • В дядька Самійла
   • Г діда Семена
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Г — діда Семена. «Звали нашого діда… Семеном. Він був високий і худий…». У батька, навпаки, голова «темноволоса».

8. Чию розмову вночі над Десною підслухав Сашко?

   • А Пірата з його сином
   • Б коней Мурая і Тягнибіди
   • В ворони з деркачами
   • Г бичка Мини з телицею
   Відповідь і пояснення

   Правильна відповідь: Б — коней Мурая і Тягнибіди. Коні Мурай і Тягнибіда скаржилися на батька, а Тягнибіда пояснив: «він б’є недолю свою». Після цього Сашко «ні разу не вдарив коня».