Олесь Гончар “За мить щастя” короткий зміст

Тема твору: кохання з першого погляду, тяжкий, не завжди вдалий шлях до омріяного щастя.
Головна ідея: зображення непоборної сили кохання, її краси, тих перепон, які можуть чатувати на закоханих

Короткий зміст: В центрі новели молодий смагляволобий та білокурий артилерист на ім‘я Сашко Діденко. Хлопець, що разом зі своїми товаришами проїжджає повз мадярське селище Рангуні. Йдуть жнива. На полі він бачить декількох дівчат, що пораються біля снопів. Вони намагаються загравати до нього, однак Сашко невідривно дивиться лише на одну – одягнену в червону кофтинку, її волосся сяє на сонці, мов крило ворона. В руках у неї глек, і вона поглядом запрошує Сашка напитися.

У своєму житті молодий артилерист ще жодного разу не зазнав кохання. Очі дівчини, її смагляве обличчя, вся її постать вабить його. Молода мадярка й Сашко обидва були настроєні на веселощі, однак, коли він наблизився до неї, в її погляді вже не було бісиків, вона дивилася карими очима, а його серце плавилося від того. Нове, незвідане доти почуття народилася в грудях обох героїв.
Дівчину звали Лорі (Лариса). Він дивився на неї, на тонкий стан, на розсипане по плечам чорне волосся, на майже червоні, як її кофтинка, губи і раптом припав до неї, як спраглий припадає до криниці з водою. Вона відповіла йому взаємністю, вони впали у снопи, і це була мить щастя. А потім вона відштовхнула його, крикнувши щось на мадярському. Сашко озирнувся і побачив її чоловіка, що наближався, біг до них. В руках у ревнивця був серп. Раптом Сашко згадав як бачив на одному з виноградників вбитого солдата. Тому перерізали горло, мабуть отакий же чоловік. Сашко не думав, він вихопив зброю й вистрілив. Він захищав себе, Лорі та їхнє кохання.
А потім була гауптвахта, де всі співчували артилеристові, але чоловік Лорі помер у лікарні, почали говорити про безчинства радянських воїнів, і щоб уникнути обурення мадяр, хлопця засудили на смерть. Лорі інколи пускали до Сашка, їхні друзі намагалися допомогти закоханим, бо на їхніх очах сталося диво – звичайний хлопець був тепер ЩАСЛИВОЮ людиною. Він міг годинами говорити про Ларису. Це було справжнє кохання й усі навкруги щиро намагалися допомогти хлопцеві хоч чимось. Але судова машина не має серця, й апеляцію було відхилено. Сашка Діденка було розстріляно, дива не сталося, бо не про дива пише у своїх творах Олесь Гончар. Автор намагається донести до нас хоча б відголоски тієї сили, що наповнюють людину, коли вона закохана, коли вона щаслива. Сашко помер щасливою людиною і якщо й жалкував, то, мабуть, тільки про те, що мить щастя була надто короткою.


Залишити коментар