Петро Гулак-Артемовський пройшов непростий життєвий шлях. Він тяжко працював, аби заробити на життя. Та творча натура не дрімала — митець писав, перекладав, учив і спілкувався з визначними культурними та суспільними діячами того часу, аби разом протистояти кніту, накидуваному поміщиками, творячи при цьому цінні художні зразки. Про життєві перепетії поета та байкаря читайте в нашому матеріалі.
Петро Петрович Гулак-Артемовський народився 27 січня 1790 року у містечку Городищі на Київщині в родині священика. Одинадцятилітнім хлопцем він вступає до бурси, а згодом — до Київської академії.
Не закінчивши повного курсу навчання, у 1814 році залишає академію і протягом кількох років учителює в приватних пансіонах, у родинах польських поміщиків на Волині.
Тут майбутній поет мав можливість глибше пізнати гірке підневільне життя трударів-кріпаків, ознайомитися з народною творчістю. Ймовірно, що саме тут, на Волині, у Петра Гулака-Артемовського виник задум написати байку «Пан та Собака», що принесла письменникові славу і стала справжньою подією в тогочасному українському літературному житті.
З 1817 року Петро Гулак-Артемовський — вільний слухач словесного факультету Харківського університету. Наступного року він уже викладає тут же польську мову, а в Інституті шляхетних дівчат — французьку. В цей період розпочинається й активна літературна діяльність Петра Гулака-Артемовського. Він систематично виступає з перекладними й оригінальними творами в журналах: харківському «Украинском вестнике», а згодом — в московському «Вестнике Европы».
У 1821 році після закінчення університету й захисту магістерської дисертації Петро Гулак-Артемовський викладає в університеті курс російської історії та польську мову, пише художні твори, бере участь у літературному житті, підтримуючи контакти з Григорієм Квіткою-Основ’яненком, Михайлом Максимовичем, Миколою Костомаровим, Амвросієм Метлинським та іншими письменниками.
З 1829 pоку Петро Гулак-Артемовський працює ординарним професором, деканом факультету, а в 1841 – 1849 pоках — ректором університету; водночас він займає посади інспектора і завідуючого навчальною частиною Харківського та Полтавського інститутів шляхетних дівчат.
У 30-х роках Петро Гулак-Артемовський відходить від активної літературної діяльності, пише лише принагідно, здебільшого у зв’язку з «визначними» подіями в його службовому й родинному житті (одержання чергового ордена, зустріч високочиновної особи, «благодійника» тощо). У творах поета 30 – 50-х років усе виразніше проявляються реакційні тенденції.
Після виходу у відставку з університетських посад поет деякий час працює іще в Харківському та Полтавському інститутах шляхетних дівчат. Помер Петро Гулак-Артемовський 13 жовтня 1865 року в Харкові.