Аналіз трагікомедії “Мина Мазайло” Миколи Куліша

Сподіваємося, ви вже прочитали цікаву і багатогранну драму, яку Микола Куліш написав неспроста. В ній майстерно відображено проблематику, актуальну й для сучасної України. Читайте уважно, можливо саме цей твір зможе стати чудовим прикладом, який ілюструватиме котрийсь із аргументів власного висловлення!

---

Рід літератури: драма.
Жанр: сатирична трагікомедія.
Тема:

• художнє відтворення проблеми українізації у 20-30-х роках XX ст.;
• сатирич­не змалювання новітнього міщанства.

Ідея: засудження міщанства, комплексу меншовартості, національної упереджено­сті й зверхності; висміювання носіїв великодержавного шовінізму.

Дійові особи: 

• Мина Мазайло — харківський службовець;
• Лина (Килина) Мазайло — його дружина;
• Рина (Мокрина) Мазайло — їхня дочка;
• Мокій — їхній син;
• Уля — подруга Рини;
• тьотя Мотя з Курська — сестра Лини;
• Тарас Мазайло — дядь­ко Мини з Києва;
• Баронова-Козино — вчителька «правильних проізношеній» російської мови;
• Тертика, Губа — комсомольці, друзі Мокія.

Особливості сюжету:

• В основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківсь­кий службовець «Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив змінити прізвище, у якому вбачав причину своїх життєвих і службо­вих поразок, на престижніше — російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми.
• Ставлення персонажів до мови лягло в основу конф­лікту, що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина – Мокій, Уля – Мокій, тьо­тя Мотя – дядько Тарас та ін.
• Дія відбувається в домі Мини Мазайла на вул. Н-ській, 27, Холодної Гори м. Харкова в період найбільшого поширення українізації.
• Засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні ан­тиукраїнські явища, висміює носіїв великодержавного шовінізму.

Особливості п’єси:

1. драму не можна перекласти жодною мовою, бо втратиться комічність ситуацій, викликаних грою на різниці фонетичних і морфологічних, ети­мологічних і лексичних норм української та російської мов (саме з тієї причини Лесь Танюк назвав п’єсу «філологічним водевілем»);
2. немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас половинчастий у своїх думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій не патріот: україн­ська мова цікавить його більше з наукового погляду);
3. у творі містяться доволі прозорі натяки на облудність насильницької ра­дянської українізації; фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, бо в той час бі­льшовики підтримували перевертнів.

Проблематика:

• мови;
• батьків і дітей;
• уміння відстояти власну думку;
• комплексу меншовартості.

Примітки: В особі головного героя Мини Мазайла драматург показав нового перевертня, що в ім’я особистих вигод здатен не тільки змінити українське прізвище на російське, а й відцуратися власного роду, забути рідну мову, звичаї, традиції.