Варіанти формулювання тези: корисні поради

Варіанти формулювання тези: корисні поради


Варіантів формулювання тези є багато. Вони залежать від теми твору. Практика показує, що на ЗНО переважають теми з уже сформульованою тезою. Тоді учасникові тестування треба її підтвердити чи спростувати. Але так може бути не завжди. Вам варто бути готовими до всього. Тому запрошуємо попрактикуватися у формулюванні тези.


Твір-роздум конче має починатися з тези-твердження, думки, яка буде доводитися у висловленні. Можливі кілька варіантів.

1.Теза сформульована в темі твору.

2.Тема твору – дилема (вибір із двох варіантів).

3.Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.

4.Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.

Розгляньмо докладніше кожен із варіантів.


1. Теза сформульована в темі твору.

Як показує практика ЗНО, поки що переважали саме такі теми – з уже сформульованою тезою. Учень має погоди­тися з нею або заперечити її. У першому випадку можна почати з чогось на кшталт:

  • Я цілковито згоден із тезою, запропонованою для роздуму …
  • Я підтримую думку, висловлену в назві твору …
  • Важко не погодитися з тезою, запропонованою для роздуму

У другому випадку початок буде такого типу:

  • Мені здається, теза, запропонована для роздуму, по­милкова.
  • Я хотів би довести протилежне твердження: …
  • Я хотів би спростувати запропоноване твер­дження …
  • Не можу погодитися з думкою, яка звучить у назві твору.
  • Я вважаю інакше: …
  • Я не підтримую точку зору, висловлену в назві тво­ру …

То як сформулювати тезу?

1. Уважно прочитати й осмислити назву твору.
2. Вирішити, чи ви погоджуєтеся з тезою, чи спросто­вуєте її.
3. Якщо це цитата й ви впевнені, що точно знаєте, хто її автор, додати невеликий коментар.
4. Спробувати переформулювати тезу своїми словами.
5. Не забути про обов’язкові вирази, потрібні для ви­раження власної думки.

Розгляньмо конкретні приклади – кілька тем по­передніх років на ЗНО, які пропонують уже готову тезу.


Потрібно цінувати те, що маєш, а не те, про що мрієш

1. Із думкою, запропонованою в назві твору, я цілком згоден. Вважаю, що, справді, людина повинна цінувати те реальне й близьке, що вона має і що її оточує, а не жити примарними мріями.

2. Я не можу погодитися з тезою, запропонованою для роздуму. На мою думку, лише з мрією людське життя на­буває сенсу й повноти.

До майбутнього ми йдемо, озираючись на минуле

Навряд чи хтось буде заперечувати слушність думки, запропонованої для роздуму. На моє переконання, знати минуле, вивчати його помилки та здобутки просто не­обхідно для того, щоб упевнено рухатися в майбутнє.

Ніщо не звеселяє душу людини так, як споріднена праця

Безперечно, великий український філософ Григорій Сковорода мав рацію, коли говорив про значення спорідне­ної праці для життя людини. Я вважаю, що улюблена ро­бота, справді, дає людині задоволення, робить її життя змістовнішим і радіснішим.

Учнів варто попередити, що тема з уже сфор­мульованою тезою може мати вигляд афоризму. Як бути, коли випускник не впевнений, що правильно зрозумів його? Пояснюємо, що в такому разі, фор­мулюючи тезу, потрібно обумовити: «Запропонова­ну для роздуму думку я розумію так: …» – і доводи­ти своє твердження, своє розуміння, своє бачення. Для ілюстрації пропоную дві наступні теми.

Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця

    Тему твору, запропоновану для роздуму, я розумію так: найголовніше в людині – це її серце, тобто доброта, чуйність, співчутливе ставлення до ближніх. Я вважаю, що це правильно. Мабуть, моя думка із цього приводу не оригінальна: справді, нас роблять людьми любов і добро­зичливість, без них чудова зовнішність і великі статки схожі на міцну шкаралупу трухлявого горіха. Кому такий плід потрібен?

Ми це не безліч стандартних «я», а безліч всесвітів різних

Афористично сформульовану тему твору, мені здається, треба розуміти так: кожен із нас неповторний у своїй індивідуальності, кожен становить собою своєрід­ний унікальний всесвіт. Безперечно, це правильно. Особи­сто я вважаю, що потрібно вірити в себе як самоцінну осо­бистість, не боятися мати власну точку зору і, звичайно, поважати думки й права інших.


2. Тема твору – дилема (вибір із двох варіан­тів).

Для формулювання тези до теми такого типу існує кілька можливих способів.

  • Стати на бік однієї із частин дилеми (найлегше й найочевидніше).
  • Запропонувати свій (третій!) варіант.
  • Об’єднати дві точки зору.

Тепер ілюструю прикладами. В одному зі збірників тестів до ЗНО попередніх років була така тема: «Що визначить подальшу долю людства – віра в силу людського розуму загалом чи віра в окрему особистість?»

Якщо учні доводять істин­ність однієї з думок, викладених у назві, то їхні твори починалися приблизно так:

«Я вважаю, що подальшу долю людства визначить віра в колек­тивний людський розум», «На мою думку, життя суспільства визначають вчинки й досягнення окре­мих особистостей».

Хто не погоджується з обома твердженнями, може написати:

«Я переконана, що ні людський розум загалом, ні окрема осо­бистість не здатні визначити майбутнє (як і мину­ле, й сучасне) людства, – усе в руках Божих».

А можна поєднати дві протилежності, закладені в дилемі. Ось так:

«Людська спільнота складається з одиниць. Це означає, що індивідуальні риси, зокрема й розум кожного, – важливі. Я вважаю, що віра в окре­му особистість як складник колективного розуму – оптимальний шлях для розвитку людства».

Коли обидва судження ди­леми слушні, треба так і писати:

«Не варто проти­ставляти ці дві точки зору. Мені здається, вони оби­дві містять раціональне зерно». 


Сміливість – це успадкована риса чи її можна виховати?

Навряд чи доцільно, говорячи про риси характеру, про­тиставляти спадковість і виховання. Мені здається, ці обидва чинники важливі у формуванні сміливості.


3. Тема твору – запитання, отже, тезу потрібно сформулювати самому.

Мова не йде про запитан­ня, які фактично містять у собі відповідь, ось як, на­приклад:

«Чи погоджуєтеся Ви з думкою про те, що чим людина освіченіша, тим вона вільніша?»

Тут усе просто: погоджуєтеся або ні. Інакша ситуація: запитання відкрите, воно не містить відповіді й не натякає на неї. Тут потрібно виявити справжню са­мостійність мислення й сформулювати власну тезу.

Що таке покликання?

На мою думку, покликання – це справа, без якої ти не можеш жити. Ти розумієш, що знайшов себе, своє призна­чення, сенс життя врешті-решт. Таке відчуття, я впев­нений, може дати людині лише робота за покликанням.

Старшокласники часто лякаються самого запи­тання «Що таке … ?» Кажуть, що можуть відповісти лише одним реченням, а треба ж писати більше. У цьому разі можна застосувати та­ку модель: у першому реченні сказати про склад­ність запропонованого для роздуму поняття або про його різне сприйняття людьми, або про його загальновизнане значення, а в другому – про своє власне розуміння. Це може мати такий вигляд.

Що таке кохання?

Звичайно, кожна людина має індивідуальне сприйнят­тя й розуміння кохання, однак загальноприйнятою є дум­ка, що це почуття сердечної прихильності, яке виникає між двома людьми різної статі. Я вважаю, що справжнє кохання ґрунтується на абсолютній довірі й бажанні ща­стя своєму обранцеві.

Що таке совість?

Загальновизнаним є таке значення поняття «со­вість»: це почуття моральної відповідальності за свою по­ведінку перед самим собою й людьми. На мою думку, якщо ти відчуваєш сором за свої не дуже гарні вчинки, то це і є совість.

Що таке милосердя?

Якщо зазирнемо до тлумачного словника, то прочи­таємо приблизно таке визначення поняття «милосердя»: співчутливе ставлення до людей. Я вважаю, що милосердя. – це допомога іншим.


4. Тема твору – речення описового характеру, у якому немає сформульованої тези.

Цей варіант ча­стково схожий на попередній, однак він трохи зву­жує поле пошуків вдалого формулювання тези. На­приклад: «Дружба в моєму житті». Ця тема вуж­ча за питання «Що таке дружба?» Фактично в ній уже окреслені орієнтири для тези:

«Дружба в житті кожної людини, думаю, посідає важливе місце. І я не виняток: друзі допомагають мені відчувати себе потрібним, підтримують у різних життєвих ситуаціях».

Тема такого типу може бути сформульована й запитанням: «Яка роль дружби у вашому житті?»

Якщо ж тема – називне речення, яке не дає жод­них орієнтирів, потрібно самому поставити запи­тання, яке подобається, і дати відповідь на нього – це й буде теза. Ось приклад.


Звичаї та традиції

Яке значення мають народні звичаї та традиції в на­шому житті? Чи важливі вони в комп’ютеризованій культурі XXI століття? Я вважаю, що так. Чим краще ти знаєш народні звичаї, обряди, традиції, тим більше усвідо­млюєш зв’язок  з рідним народом.


Джерело: Журнал ДИВОСЛОВО № 02 (659) 2012 р.

Ганна ШВЕЦЬ, кандидат філологічних наук, Інститут філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.