Євген Плужник (Кантемирянин Плужник) біографія.


Біографія Євгена Плужника

Біографія Євгена Плужника є видатною і трагічною водночас. Він як сотні інших письменників став жертвою сталінської “червоної машини”.

Плужник Євген Павлович народився 26 грудня 1898 р. у слободі Кантемирівці Воронезької губернії в родині дрібного купця.

Закінчивши гімназію в м. Боброві, у 1918—1920 pp. жив на Полтавщині, працював учителем, вів театральний гурток, був актором.

У 1920 р. Плужник переїхав до Києва, де навчався в Київському ветеринарно – зоотехнічному інституті (1920-1921рр.).

У 1921р. він вступив до Київського музично-драматичного інституту ім. Лисенка, але вищої освіти не здобув.

У 1923 р. під псевдонімом Кантемирянин Плужник опублікував перші вірші в газеті «Більшовик» і журналі «Глобус».

У 1926р. вийшла його збірка «Дні». Поет став членом літературного угруповання «Ланка». У цей час загострилась його хвороба на туберкульоз, але Є. Плужник продовжував працювати: разом з В. Підмогильним видав словник «Фразеологія ділової мови», редагував твори інших письменників, перекладав російську класику. У цей час Є. Плужник написав п’єсу «Болото», текст якої не зберігся.

 

У 1927 р. з’явилась збірка його поезій «Рання осінь», наступ¬ного року був надрукований його перший і єдиний прозовий твір — побутово-психологічний роман «Недуга» (про любов комуніста, керівника підприємства Івана Орловця до жінки з ворожого йому буржуазного світу. Заводської).

У 1929р. письменник опублікував п’єси «Професор Сухо-раб» і «У дворі на передмісті».

У наступні три роки він написав віршовану драму «Змова в Києві» (мала робочі назви «Інженери», «Фашисти», «Шкідники», «Брати»), яка завдяки Леоніду Черевагенку побачила світ аж у 1992 р. Закінчив у цей час роботу над третьою збіркою поезій —«Рівновага», яка тоді так і не вийшла.

5 грудня 1934 р. Є. Плужник був заарештований і звинувачений у терорі в справі вбивства Кірова.

28 березня 1935 р. він був засуджений, але розстріл майже відразу було замінено десятирічним ув’язненням у спецтаборах.

2 лютого 1936р. Є. Плужник помер від сухот у тюремній лікарні на Соловках.

Афоризми Євгена Плужника:

  • Де українців два, там і лінгвістів двоє.
  • Минуло всім, але не всім минулось.
  • Як два по два чотири: лівіють погляди — псуються і маніри.
  • Зміст — справа поглядів і часто… гонорару…
  • Люди часто говорять: «Я вас кохаю» тоді, як треба казати: «Я вас хочу…» Причім дуже часто на місце цього «вас» у другій формулі можна підставляти багатьох…
  • Хай розмовляють ті, кому сказати нічого…
  • Щоб покохати жінку, треба полюбити її як людину. Шукати в жінці людину — це суть кохання; в нім ріжність статей тільки підкреслює одність єства.
  • Та це ж розмова лиш! — Але розмова довга: почнеш у Києві, кінчиш на Соловках!

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.