На чужині ще більше батьківщину цінують


Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.

З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто, а коли опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, і в серці оселяється туга за Батьківщиною. Також на чужині відмінні від наших звичаї, побут, і людині важко до цього пристосуватися.

Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є життя Г.Многогрішного з роману І.Багряного «Тигролови». Коли Григорій втік з потягу та  опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, незважаючи на те, що знайшов прихисток в українській родині, де шанували народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що на Україні лишилися його рідні та друзі, а для нього дорога додому закрита.

Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою, що їх ніхто не розуміє  і не може допомогти. І весь час виникають спогади про рідну країні, сім’ю, вони стають ближчими, дорожчими, Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються на батьківщину.

Таким чином, людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.