“До чистої мети треба йти чистою дорогою”: власне висловлення

“До чистої мети треба йти чистою дорогою”: власне висловлення


Підтримайте або спростуйте думку: “До чистої мети треба йти чистою дорогою”. У житті нам часто доводиться іти на компроміс із власним сумлінням. Іноді для досягнення мети ми зраджуємо своїй совісті. Тож засоби для досягнення світлої мети можуть бути і чистими, і не зовсім такими. Викладіть свій погляд на цю проблему. А ми пропонуємо вам два варіанти висвітлення цього питання — два погляди ваших однолітків. 


До чистої мети треба йти чистою дорогою

Варіант 1

Як на мене, мета й засоби її досягнення тісно пов’язані між собою. Не можна досягнути навіть найвищої мети негідними засобами.

Насамперед тому, що подібне породжує подібне: добро породжує добро, зло породжує зло — тому і сама мета може невпізнанно змінитися залежно від того, у який спосіб її досягають.

У цьому нас переконує аналіз багатьох історичних фактів. Наприклад, інквізиція мала на меті духовний катарсис людей середньовіччя. Але єзуїти не змінювали їх, а влаштовували полювання на тих, хто не відповідав їхній схемі, і нищили їх. На вогнищах інквізиції палали невинні жертви, і чиста, здавалося б, мета була заплямована. Дорога насильства, жорстокості не виправдала себе. Нині, згадуючи про цю похмуру епоху, відчуваємо насамперед страх перед тими, хто має абсолютну владу карати безпідставно.

Хтось може заперечити: мовляв, інквізиція — крайній антигуманний випадок. А маленька хитрість не зашкодить справі, яка є дійсно важливою. Виявляється, ще й як зашкодить, адже всякий переступ — це гріх перед власним сумлінням. Справді, обдурити можна когось, але не себе. І за свої вчинки ми відповідальні насамперед перед власною совістю.

Згадаймо твір Федора Достоєвського «Злочин і кара». Раскольников намагався передусім довести собі перевагу певної категорії людей, до яких і себе зараховував. Але задля цього він мав переступити межу морального. Щоб довести свою «вищість», Раскольников убиває, і найстрашніша кара за це — муки совісті: він переконує себе, що вчинив правильно, і одночасно сам відчуває до себе відразу.

Отже, однаково важливими є і мета, і засоби її досягнення, — ось чому до чистої, високої мети потрібно йти тільки чесним шляхом.


До чистої мети треба йти чистою дорогою

Варіант 2

На мою думку, питання високих прагнень і гуманних засобів у сучасному світі є надважливим. Я впевнений, що до чистої мети треба йти чистою дорогою. Не знаю прикладів, коли людина жорстока, зневажлива, лицемірна й аморальна у своїх намаганнях досягла чистої мети.

Переконливим аргументом для доведення цієї тези є те, що негідні засоби можуть скомпрометувати навіть найшляхетнішу мету. Яскравим прикладом цього може слугувати прагнення збудувати комунізм — суспільну модель, за якої немає приватної власності й усі члени суспільства рівні. Як на мене, то це більш аніж гідна мета. Однак скільки лихого сталося на шляху до неї! Було «запущено» систему тотального контролю й репресивний апарат, який знищив мільйони ні в чому не винних людей. А що в результаті? Така політика зазнала краху, і нині навіть сама ця колись осяйна мета не здається більшості людей такою привабливою.

Не менш вагомим доказом на користь цієї думки є те, що справжня людина ніколи не піде проти власного сумління. Прикладом цього є ліричний герой поезії Григорія Сковороди «Всякому місту — звичай і права». Серед тих, хто, досягаючи мети, застосовує нечесні засоби: хабарництво, здирство, брехню й підкуп — він єдиний має совість, «як чистий кришталь», і шляхетні помисли. Ця людина має силу жити мудро й не боятися смерті.

Отже, благородної мети треба досягати засобами, які не суперечать суспільній моралі, і не сходити з цієї дороги, бо інакше нічого путнього не досягнеш.

One thought on ““До чистої мети треба йти чистою дорогою”: власне висловлення

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.