Твори-описи різних типів: приклади

Твори-описи різних типів: приклади


Вам треба написати твір-опис на основі особистих вражень, за власними спостереженнями чи за картиною, але ви не знаєте як це зробити? Не панікуйте! Тут ми наводимо приклади таких творів, а ще маємо для вас готовий матеріал про те, як правильно писати твір-опис.


Барви осіннього лісу
(твір-опис на основі особистих вражень)

Початок осені завжди чарівний. Повітря стає прозорим, а все навкруги виграє яскравими кольорами.

Невеличкий ліс теж золотиться, багряніє, палає і з кожним ранком заливається все блискучішим вогнем. А після дощику з кущів вилазять гриби… кумедні, товсті. На старих пеньках туляться один до одного тонконогі опеньки. Розсипалися по галявинах червоноголові підосичники, зеленуваті й рожеві сироїжки, запашні рижики. Особливо поважними здаються серед них товсті гриби під червоною шапкою з білими крапочками – мухомори. Намистинками розсипалися по кущах різнокольорові ягідки. Барви лісу доповнює і волохатий зеленувато-сірий мох на деревах. Пахне грибами, чебрецем, дощем і ще чимось дивним, приємним.

Пишається проти сонця ліс, пломеніють осінні вогневі барви. А разом з лісом пишається й осінь тим, що створила таку красу.


Жінка в білому
(твір-опис за картиною)

Великий художник XX ст. Пабло Пікассо пройшов величезний творчий шлях. Його першим наставником у мистецтві був батько, вчитель малювання й майстер декоративних розписів. Пікассо почав малювати рано, у чотирнадцять років.

У 1900 р. Пабло Пікассо приїздить до Парижа. Тут склався його власний стиль.

Картину «Жінка в білому» Пабло Пікассо написав в середині десятих років XX ст., коли після тривалого захоплення кубізмом знову звернувся до фігуративного живопису.

На цьому полотні Пікассо зобразив свою дружину, російську балерину Ольгу Хохлову, в образі давньої гречанки.

Обличчя жінки освітлене. Погляд великих очей замислений, серйозний. Довге хвилясте волосся зібране в пучок, кінці якого спущені на плечі. Жінка в білому вбранні наче на хвилинку присіла відпочити від буденщини, на що вказують складені руки, спокійна постать.

Небагатьма фарбами майстер пензля зумів передати чарівність і одухотвореність жінки. Символічним, мабуть, є й обрання білого одягу, який носили жителі Давньої Греції. Цим художник хоче підкреслити нерозривність зв’язку поколінь і віковічної жіночої краси.

Картини Пабло Пікассо вражають не тільки поєднанням гротеску із сарказмом, гордого жебрацтва й ницості багатства, а й глибоким ліризмом, духом античної гармонії й спокою.


Білка – моя улюблена тварина
(твір-опис)

На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.

Восени ми з мамою гуляли в ботанічному саду. «Дивись, яка краса!» раптом зупинила мене мама. Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімко пересувалася білка.

…Я затамував подих. Білочка була зовсім близько. Сіла на задні лапки, а у передніх затисла знайдений горішок. Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший, сіруватий. На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивилась просто на мене. Мить -і вона стрілою промчала стовбуром дуба, знову опинилась на самому вершечку.


Твір – опис процесу праці
(за власними спостереженнями)

Одного разу, років зо два тому, я зайшов на роботу до мого татка. Саме того дня йому потрібно було зайти до друкарні, що розташувалась неподалік. Я, зрозуміло, напросився піти з батьком. Побачивши друкарське устаткування, я закляк на місці. Те, що я побачив…

Різальний механізм аж постогнував від напруги. Лезо велетенського ножа періодично падало з гільйотинною жорстокістю на стоси паперу. Вж-ж-ж – хрусь! Дві пари вправних рук, вирівнюючи наступну порцію паперу, на мить завмирають, а потім одна з робітниць піднімає лезо, інша кладе під нього папір і знову: вж-ж-ж – хрусь!

Старенька друкувальна машина рівномірно, монотонно постукує в кутку кімнати: клау-клау-клау-клау. Ніхто не метушиться, не бігає, всі зосереджені, серйозні.

А ось газетна автоматична установка (ГАУ) з шаленою швидкістю друкує газети. Вони сходять з конвеєра і наповнюють цех неповторним запахом друкарської фарби. Робітники не звертають на мене уваги, а я зачаровано спостерігаю за їхніми впевненими рухами.

Мені здається, що більш цікавої екскурсії в мене не було ніколи.


Читайте також:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.