Аналіз оповідання Володимира Винниченка “Федько халамидник”

Аналіз оповідання Володимира Винниченка “Федько халамидник”


Аналіз оповідання Володимира Винниченка “Федько халамидник” пригодиться всім школярам і дорослим, які читають твір і хочуть дізнатися про нього більше. Ми розповідаємо про історію написання оповідання, визначаємо його тему та ідею і з’ясовуємо проблематику. Сподіваємося, такий матеріал буде вам корисним.


Тема: показ люблячого, ніжного, відкритого серця дитини (Федько), яке протиставляється жорстокості дорослих, потворному і злочинному суспільству, яке калічить маленькі життя і маленькі душі.
Ідея: возвеличення чесності, незрадливості, почуття власної гідності, винахідливості (Федько) і водночас засудження бешкетливості, схильності до нерозважливих вчинків, показної вихованості, манірності, лицемірства, егоїзму (Толя).

Жанр: соціально-побутове оповідання.

Проблематика

  • любов і ненависть;
  • порядність і лицемірство;
  • добро і зло;
  • моральний вибір (між цілісним благородним моральним світом бідняцької дитини і підступною, хитрою, егоїстично-дворушницькою поведінкою малолітнього «панича-негідника»).

 

 

Головні герої

  • Федько
  • Толя
  • Стьопка
  • Льонька
  • Спірка
  • Гаврик
  • Іван (батько Федька)
  • Іваниха.

Композиція 

  • Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.
  • Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.
  • Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.
  • Розв’язка: смерть Федька


Історія написання

Оповідання В. Винниченка «Федько-халамидник» вперше опубліковано в «Літературно-науковому віснику». Улюбленець кількох поколінь юних читачів — і то не лише українських, оскільки оповідання перекладалося й на інші мови, — Федько впевнено зайняв місце поруч з Томом Сойєром, Гаврошем, П’ятнадцятирічним капітаном.

Перше знайомство читачів з цим відчайдухом відбулося ще 1912 року, коли оповідання про нього з’явилося друком на сторінках київської газети «Рада». Винни-ченкові тоді було тридцять два роки і мешкав він далеко від України — у Франції.

Як літературний персонаж Федько-халамидник має французьку «прописку». Оповідання «Федько-халамидник» із багатьох поглядів є твором автобіографічним. Збереглися записані дружиною Винниченка спогади його матері, в яких є деталі, які знаходимо і в оповіданні. Наприклад, згадки про те, як Володимир тримав сусідських дітей «трохи в терорі» (порівняйте із забавами Федька, який вдає із себе Солов’я-Розбійника).

Федьків батько — працівник друкарні — у родині Винниченків друкарем був старший брат Володимира… Та й довкілля, змальоване письменником, дуже нагадує Єлисаветград часів його дитинства. Проте найголовніше, мабуть, те, що своєму героєві В. Винниченко віддав чимало власних рис… За одне з видань оповідання на початку 20-х років авторський гонорар було направлено на користь дитячих притулків.


Читайте також: 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.