Сподіваємося, ви добре з’ясували всі особливості прикладки як особливої форми означення. Якщо так, то рухаємося далі. Коли прикладку відокремлювати, а коли не варто? Як розрізнити ці випадки і зрозуміти, які розділові знаки потрібно використати? На це та інше розповідаємо в нашому матеріалі. Прикладка — це не страшно, а цікаво!
Відокремлюємо:
1. Поширені прикладки, виражені іменником – загальною назвою, що стоять після означуваного слова – загального іменника:
- Ліси шумлять, моє зелене віче (Л. Костенко).
- Соняхи, щирі огнепоклонники, сходу кивають злотоголово(А. Малишко).
Примітка. Одиничні прикладки, які відносяться до загального іменника, відокремлюються, якщо означуваний іменник має пояснювальні слова, наприклад:
- Нічка в чорному – вдова – сипле зорі з рукава (В.Сторожук).
- Ніс у дзьобі когось довгоносий лелека, натомився, сердега, та й сів у капусті спочити (В. Сторожук).
Рідко непоширена прикладка відокремлюється при одиничному означуваному іменнику.
2. Поширені та непоширені прикладки, які стоять після означуваного іменника – власної назви. Це найчастіше прізвища, імена, псевдоніми людей, географічні назви, які потребують уточнення, наприклад:
- Ксенія, мати, багато вже начулася синових розповідей (Є. Гуцало).
- У цю хвилину рипнули двері, й на порозі наче вродився, хоч його й не сіяли, Остап Сирокваша, їхній сільський кравець (Є. Гуцало).
3. Поширені та одиничні прикладки, які стосуються особового займенника, незалежно від місця в реченні, наприклад:
- Вони, старі майстри-віртуози, були схожі один на одного, наче брати-близнюки… (Є. Гуцало).
- Всміхнулась йому, хліборобові, доля – дарує такий запашний коровай! (П. Керанчук).
4. Поширені прикладки, які стоять перед означуваним словом, вираженим загальним чи власним іменником, якщо мають додаткове обставинне значення, переважно причинове та допустове, наприклад:
- Син білявого дня і чорнявої ночі, вечір-мулат підійшов до порога [вечір є мулатом (чому?), тому що він син білявого дня і чорнявої ночі] (Л. Костенко).
- Мандрівник вічний – невблаганний час іде вперед [час іде вперед (чому?), тому що він мандрівник вічний(Л. Дмитерко).
5. Власна назвав ролі відокремленої прикладки (поширеної або одиничної), якщо стоїть після означуваного слова і служить для пояснення або уточнення загального іменника (перед такою прикладкою можна вставити слова а саме, тобто, а звуть його), наприклад:
- І зустріне нас гетьман козацький, сам Хмельницький Богдан (В. Кобець).
- В нього дуже смішне прізвище –Замриборщ (М. Стельмах).
6. Прикладки, які до означуваного слова приєднуються за допомогою сполучника як (з додатковим відтінком причиновості), а також слів тобто (себто, цебто), або(= тобто), чи(= тобто), наприклад, зокрема, а саме, особливо, як-от, навіть, родом, на ім’я, на ймення, на прізвище, так званий, інакше і под., наприклад:
- У горах Брянський, як командир, зустрівся з новими труднощами (О. Гончар).
- Лаврін, як менший син, мав право зостатися в батьковій хаті (І. Нечуй-Левицький).
- А хто не має історії, тобто минулого, – не матиме, звісно, й майбутнього (В. Кузьменко).
- Грицько Шамшур товаришував із Костем, на прізвище Матрос-Марусик, ще з дитячих літ (Є. Гуцало).
Примітка. Прикладка зі сполучником як не відокремлюється, якщо не має додаткового причинового відтінку, а вживається у значенні „в ролі кого, чого”, наприклад:
- Соняшник як декоративна рослина довго прикрашав тільки квітники та оранжереї (В. Уткін).
7. Тире виділяються прикладки (переважно поширені), які стоять у кінці речення й перед ними можна, не змінюючи змісту, вставляти а саме, а також прикладки, пояснювальне значення яких підкреслюється автором, наприклад:
- За вікном вагона мерехтіли далекі вогники сіл – теплі земні зірки (В. Кобець).
- На плоті поплелися огірки – рідня, далека сонцю-гарбузові (Ю. Сегеда).