Синтаксичні відношення у словосполученні

Синтаксичні відношення у словосполученні


Продовжуємо розглядати словосполучення. Які відношення є між словами, що входять до словосполучення? Як їх розрізнити? Що характерно для кожного із типів сполучень? Усе тут ⤵


Слова, що входять до складу словосполучень, перебувають у певних семантико-синтаксичних відношеннях, які, у свою чер­гу, ґрунтуються на взаємодії їх лексичних значень і граматич­них форм. Ці відношення зводяться до трьох основних різно­видів: атрибутивних, об’єктних, обставинних.

Залежно від семантико-синтаксичних відношень розріз­няють і три основні типи словосполучень:

1) атрибутивні;
2) об’єктні;
3) обставинні.

В атрибутивних словосполученнях у ролі головного слова виступають іменники або субстантивовані слова, які є назвами предметів чи опредметнених понять, а в ролі залежного — слова, що розкривають постійні чи змінні ознаки стриж­невих, головних слів, а саме:
1) прикметники (велика земля, ясний місяць, учорашній день, батькова хата);
2) займенни­ки, співвідносні з прикметниками (наш університет, твоя книжка);
3) порядкові числівники (дванадцятий місяць, перша весна);
4) дієприкметники (засохла квітка, виконане завдан­ня);
5) іменники з прийменниками і без них (хата батька, лю­дина в окулярах);
6) прислівники (робота по-новому, екскур­сія нашвидкуруч);
7) інфінітив (уміння розповідати, наказ ви­ступати).

В об’єктних словосполученнях у ролі головного слова можуть виступати:
1) перехідні дієслова, а в ролі залежного — іменники у знахідному (родовому) відмінку без приймен­ника (читати книжку, виконувати завдання, написати листа);
2) інші дієслова, а в ролі залежного слова — іменники в ін­ших непрямих відмінках як з прийменниками, так і без них (малювати олівцем, сказати товаришеві, розмовляти з друзями, працювати над рукописом), а також займенники (зустрічати його, турбуватися про когось), числівники (знайти першого), субстантивовані слова (поважати сміливого, захоплюватися хоробрим);
3) іменники чи прикметники, співвідносні з діє­словами, а в ролі залежного — іменник (готовий до праці — готуватися до праці, формування світогляду — формувати
світогляд).

Проміжними між об’єктними і атрибутивними є об’єкт­но-атрибутивні словосполучення, в яких залежне слово, вира­жене іменником з прийменником, характеризує головне слово, виражене також іменником, а матеріалом (мор.: будинок з цег­ли — цегляний будинок), за наявністю або відсутністю якихось предметів (пор.: людини беї досвіду — недосвідчена людина, птах без крил безкрилий птах, човен з мотором — моторний човен).

В обставинних словосполученнях залежними словами зазви­чай виступають прислівники, а в ролі головного можуть бути:
1) дієслова (іти повільно, працювати наполегливо, відповідати добре); 2) прикметники (дуже міцний, надзвичайно уважний);
3) прислівники (надзвичайно близько, дуже погано). 

У ролі за­лежного слова у цих словосполученнях можуть виступати та­кож іменники в місцевому відмінку з прийменниками при стрижневому (головному) слові, вираженому дієсловом (полю­вати в лісі, плавати в морі).

Обставинні значення можуть ускладнюватися об’єктними і передавати об’єктно-обставинні відношення. Ці словосполучен­ня є проміжними між об’єктними й обставинними. У них стриж­невим (головним) словом виступає дієслово, а залежним—іменник з прийменником у значенні місця (покласти в кишеню, но­сити за пазухою, тримати в портфелі, капати з даху, падати з дерева).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.