Аналіз роману “Тигролови”

Аналіз роману “Тигролови”


Неперевершений роман талановитого прозаїка. Іван Багряний зумів поєднати декілька сюжетних ліній і чимало тематичних пластів. Крім того, підняв проблематику, про яку в ті часи говорили тільки пошепки. Саме цьому твору завдячуємо ряду “крилатих” виразів, серед яких: “Сміливі завжди мають щастя” і Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи».

Розгляньмо особливості цього роману!


Перша назва роману: «Звіролови» — написано за 14 днів.
Рік: 1944
Літературний рід: епос
Жанр: пригодницький роман
Тема: зображення трагічної долі людини-особистості в радянському тоталітарному режимі.
Ідея: перемога добра над злом; за будь-яких обставин потрібно залишатися Людиною.
Головні герої:

  • Григорій Многогрішний — молодий український інженер-авіатор;
  • родина Сірків — Денис Сірко, Сірчиха та їх діти Гриць та Наталка;
  • майор НКВС Медвин

Проблематика роману — це  питання співвідношення добра й зла, морального вибору; збереження людяності, справедливості, патріотизму; взаємини особистості з владою. Композиція «Тигролови»: дві частини, разом дванадцять розділів.

Сюжет 

Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей — Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина. Їх двобій — це боротьба Людини із світом пітьми і пекла. Автор, як очевидець, змальовує страшні картини знущання над людьми, приниження їх людської гідності, насильства, приреченості на забуття в пеклі концтаборів.

Юнак тікає з ешелону смерті — і в сотень інших арештантів піднімається дух, з’являється надія хоч не на порятунок, а на помсту своїм мучителям. Блукає в нетрях у пошуках порятунку й безпечного місця — і рятує дівчину-мисливця від розлюченої ведмедиці, хоча сам був на межі смерті від фізичного виснаження. Користується гостинністю українського роду Сірків із Зеленого Клину — і стає їм за сина та брата, партнера у полюванні. Закохується в Наталку, страждає, але приховує свої почуття, щоб не наражати дівчину на небезпеку, — і дає їй врешті-решт омріяне щастя взаємної любові.

Сюжетні лінії: Пригодницька (життя Григорія Многогрішного); Сталінські репресії (уривчаста). Символіка назви роману: Родина Сірків полює на тигрів. Тигр — символ тайги. В умовах тоталітарного режиму людина полює на людину.
Тематичні пласти роману:

  • трагедія України;
  • вплив сталінських репресій на долю людини (інженера-авіатора Григорія Многогрішного);
  • жорстокість тих, хто чинить беззаконня; побут і традиції українців — переселенців на Далекий Схід;
  • романтичне кохання Наталії (з родини Сірків) і Григорія.

«Тигролови» мають усі прикмети пригодницького роману:

  1. персонажі розділені на позитивних і негативних;
  2. захоплюючий сюжет;
  3. мисливські пригоди;
  4. кохання до дівчини, яка зросла в умовах дикої природи;
  5. happy end — щасливий кінець.

Життєвий принцип Григорія Многогрішного — «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи».

Цим твором, на думку Юрія Шевельова, Іван Багряний утвердив саме «український пригодницький роман, український своїм духом, усім спрямуванням своїх ідей, почуттів, ха­рактерів». Основним композиційним принципом, за яким побудовано роман, є принцип дихотомії, тобто сюжетні лінії розгортаються пара­лельно, протиставляються і зіставляються.

Григорію Многогрішному протистоїть майор НКВС Медвин, цей новітній тигролов, який пере­слідує волелюбного українського юнака, не прирученого тоталітарним режимом «тигра».

Григорій — правнук гетьмана Дем’яна Многогрішно­го (1668-1672), який боровся проти окупації України московськими царями, через що його заслали на каторгу до Сибіру. У такий спосіб ро­маніст підкреслює спадкоємність волелюбних ідей українців і головно­го героя, коріння якого сягають часів Запорозької Січі. Образ Григорія Многогрішного набуває символічного значення: він уособлює нескоре­ну й волелюбну Україну, кращі сини якої борються за її незалежність.

Уже в зав’язці «Тигроловів» змальовано два експреси, які мчаться си­бірськими просторами. Ці поїзди автор порівнює з драконами. Один із них («шістдесят вагонів-коробок — шістдесят суглобів у дракона») — це «еше­лон смерті», яким везуть на каторжні роботи в’язнів.

Серед них і Много­грішний, який на ходу вистрибує з вагона і цим сміливим вчинком вселяє в серця численних в’язнів надію, що зі сталінським режимом можна й потріб­но боротися. Другий ешелон — комфортабельний експрес — віз партійну еліту, ударників, інженерів, авіаторів, прокурорів, військових, працівників «революційної законності», які чинили беззаконня, одне слово, «відповідальних товаришів».

Отже, існує два світи в одній державі — світ репресій, пекла, мук, пітьми і світ ілюзорного раю, примарного вільного життя. Так вимальовується антилюдяний образ радянської імперії (М. Ткачук).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.