Художній аналіз “Балади про соняшник” Івана Драча

Художній аналіз “Балади про соняшник” Івана Драча


“У соняшника були руки і ноооооги…” Пам’ятаєте? “Було тіло шорстке і зелене…”
Неповторна балада талановитого лірика. Проаналізуймо “Баладу про Соняшник” Івана Драча. Вона входить до програми ЗНО, тому детальне з’ясування її особливостей буде корисним усім випускникам.


Рік написання: 1962
Збірка: «Соняшник»
Літературний рід: ліро-епос
Жанр: балада

Провідний мотив: талант бачити красу в повсякденні.
Тема: народження людини-творця, людини-поета.
Ідея: поет повинен прагнути високості в поезії, укорінюючись при цьому в рідному ґрунті, у національній творчості; тільки той творець може відкрити сонце поезії, хто, поглянувши на це сонце, навіки ним захоплюється.

Віршовий розмір: верлібр
Мотиви: «джерело творчості», «покликання», «велич поезії», «рідна земля».

Спосіб змалювання бешкетного хлопця-«соняшника» як майбутнього митця в Івана Драча чимось нагадує жартівливі міркування про прихід у літературу Остапа Вишні (Павла Губенка) у «Моїй автобіографії».

Образи:

  • олюдненої природи: соняшник (майбутній митець), сонце (поезія, джерело натхнення);
  • природи: груші-гнилиці, горобці;
  • предметів і явищ: велосипед, млин.

Образи в поезії неоднопланові: метафоричні поєднані з реальними. В образі соняшника вбачається людина, яка відкриває для себе джерело поетичної творчості — сонце.

«Балада про соняшник» є розгорнутою метафорою, де буденні непоетичні образи (груша, млин, пісок) набувають глибшого звучання.


Композиція  «Балади про соняшник»

Вірш складається з 2-х частин — притчової (живе соняшник; своєю поведінкою нагадує звичайного хлопця, який бігає наввипередки, рве груші-гнилиці, купається коло млина, стріляє горобців із рогатки; різниться від хлопця тим, що має шорстке тіло; одного разу, купаючись, соняшник побачив сонце «у червоній сорочці на випуск», що їхало на велосипеді; соняшник просить сонце покатати його на велосипеді) й роз’яснювальної («Поезіє, сонце моє оранжеве! / Щомиті якийсь хлопчисько / Відкриває тебе для себе, / Щоб стати навіки соняшником»).

Художні засоби

  • Епітети: тіло шорстке і зелене; красиве засмагле сонце; золоті переливи; червона сорочка;золоте німе захоплення;сонце оранжеве;
  • Розгорнута метафора (перевтілення, метаморфоза): В соняшника були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром, Він вилазив на грушу і рвав у пазуху гнилиці. І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців з рогатки. Він стрибав на одній нозі…
  • Риторичне звертання: Поезіє, сонце моє оранжеве; дайте покататись, дядьку!
  • Риторичне питання: Дядьку, хіба вам шкода?

Сюжет твору

Живе соняшник, своєю поведінкою він нагадує звичайного хлопчика, який бігає наввипередки, рве на груші гнилиці, купається біля млина, стріляє горобців з рогатки тощо. А відрізняється тільки тим, що має шорстке зелене тіло. І от якось після купання він стрибав на одній ніжці, щоб вилити з вуха воду, та побачив сонце «у червоній сорочці навипуск, що їхало на велосипеді, обминаючи хмари у небі». І соняшник, який застиг в німому захопленні, просить, щоб сонце дало йому покататись на велосипеді або хоча б посадило його на раму.


Особливості балади:

  • Відкинуто традиційні легендарно-історичні, героїчні і фантастичні атрибути.
  • Розширено просторові координати художнього світу.
  • Побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднанні в цілісність

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.