“Пам’яті тридцяти” Павло Тичина

У поезії “Пам’яті  тридцяти”відображена страшна подія покарання тридцяти “мучнів українців”. Поет говорить, що шлях до щасливого майбутнього проходить по “кривавій по дорозі”. Він засуджує того, чия зрадницька рука “посміла знятися” на “український цвіт”. Шляхом використання біблійських персонажів, Тичина акцентує увагу на несправедливості, що існує у світі, у суспільстві. Адже, понад все “вони любили свій край”, життя, але розвиток історії розпорядився по-своєму: “На Аскольдовій могилі поховали їх”.

На Аскольдовій могилі
Поховали їх —
Тридцять мучнів українців,
Славних, молодих…
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! —
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадника рука? —
Квитне сонце, грає вітер
І Дніпро-ріка…
На кого завзявся Каїн?
Боже, покарай! —
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих. —
На Аскольдовій могилі
Поховали їх.

Віршовий розмір “Пам’яті тридцяти”:

Розглянемо побудову даної поезії.

На Аскольдовій могилі          1 3 5 7
Поховали їх –                          1 3 5
Тридцять мучнів українців,   1 3 5 7
Славних, молодих…               1 3 5
3-4 стопний  хорей.

 

 


1 коментар до ““Пам’яті тридцяти” Павло Тичина”

Залишити коментар