Антоніми

антоніми
Антоніми – слова з протилежними значеннями. Антоніми, як і синоніми, належать до однієї частини мови. Антонімами можуть бути іменники (радість – смуток), прикметники (молодий – старий), дієслова (будувати – руйнувати), прислівники (угору – вниз), займенники (усі – ніхто). Іноді антоніми розрізняються префіксами: друг – недруг, грамотний – безграмотний, заходити – виходити. Антоніми також поділяють на загальномовні і контекстуальні..

Більшість антонімів характеризують якості (гарний – поганий, розумний – дурний, рідний – чужий, густий – рідкий і т.д.); Чимало є й таких, які вказують на просторові і тимчасові відносини (великий – маленький, просторий – тісний, високий – низький, широкий – вузький; ранній – пізній, день – ніч); менше антонімічних пар з кількісним значенням (багато хто – деякі; єдиний – численний). Зустрічаються протилежні найменування дій, станів (плакати – сміятися, радіти – сумувати), але таких небагато.
Розвиток антонімічних відносин у лексиці відбиває наше сприйняття дійсності у всій її суперечливій складності і взаємозумовленості. Тому контрастні слова, не тільки протиставлені одне одному, але й тісно пов’язані між собою. Слово добрий, наприклад, викликає в нашій свідомості слово злий, далеко нагадує про близько, прискорити – про сповільнити.
Антоніми знаходяться на крайніх точках лексичної парадигми, але між ними у мові можуть бути слова, що відображають вказані ознаки у різній мірі, тобто їх спадання або зростання. Наприклад: багатий – заможний – незаможний – бідний – жебрак; шкідливий – нешкідливий – корисний. Таке протиставлення припускає можливий ступінь посилення ознаки, якості, дії, або градацію (лат. gradatio – поступове підвищення). Семантична градація, таким чином, властива лише тим антонімам, смислова структура яких містить вказівку на ступінь якості: молодий – старий, великий – маленький, дрібний – великий. Інші ж антонімічні пари позбавлені ознаки градації: верх – низ, день – ніч, життя – смерть, чоловік – жінка.
Антоніми, що володіють ознакою градації, у мові можуть взаємозамінюватися для додання висловленню ввічливої форми; так, краще сказати літній, ніж старий. Слова, що вживаються з метою усунення різкості або грубості фрази, називаються евфемізмами (гр. еu – добре + phemi – кажу). На цій підставі іноді говорять про антоніми-евфемізми, які висловлюють значення протилежності в пом’якшеній формі.
За структурою антоніми поділяються на різнокореневі (день – ніч) і однокореневі (приходити – ходити, революція – контрреволюція). Перші становлять групу власне лексичних антонімів, другі – лексико-граматичних. У однокореневих антонімів протилежність значення викликана різними префіксами, які також здатні вступати в антонімічні відносини, порівн.: вкласти – викласти, приставити – відставити, закрити – відкрити.


Залишити коментар