Совість – це глядач та суддя доброчинності


Я згоден із думкою, що совість – це глядач та суддя доброчинності, бо саме вона слідкує за тим, що робимо й не дає вчинити погане. А коли вже щось  сталося, то примушує вибачатися, виправдовуватися, робити добро.

Так у творі Ф.Достоєвського «Злочин та покарання» головний герой Раскольников через те, що йому  не вистачало коштів на існування, обдумує й здійснює вбивство лихварки. І саме совість примусила героя зізнатися в скоєному та отримати спокій його душі. Не зважаючи на те, що Раскольников опинився на каторзі, він почувався спокійним, навіть щасливим  від того, що розповів про свій злочин.

Якщо в людини немає совісті, то вона скоїть злочин та буде спокійно далі жити, насолоджуючись життям. Наприклад, усім відомий Комод, щоб стати імператором, підступно  вбиває батька – Марка Авріелія-  і живе без мук совісті, радіє життю.

Отже, через те, що в нас живе це неспокійне почуття, яке є  глядачем та суддею доброчинності, ми не скоюємо злочинів, дотримуємось законів.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.