Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити. Твір про мрії і реальність.

x_9487c9f8
Як на мене, просто жити мріями набагато легше, ніж утілювати їх у життя.

Мрія — це неначе сценарій, а ми — режисери. Людина має право створити все, що захоче, вигадати найдивовижніші обставини, зануритися в неймовірні пригоди й, урешті-решт, відчути себе володарем світу. Але, на жаль, найчастіше сценарій залишається лише сценарієм, купою паперу з ідеальною моделлю життя. А ми вже починаємо свято вірити, що живемо в казці.

Яскравим прикладом з історії можуть бути часи Радянського Союзу, коли люди мріяли про життя в повітряному замку — комунізмі, але так його й не побудували.

Буває, що людина зробить лише півділа, а вважає, що справа завершена. Начебто й починає йти назустріч мрії, але на кульмінаційному моменті зупиняється з думкою про те, що далі все піде само собою, уже багато чого зроблено, тож можна одягти корону, хоча палацу ще не існує. І тільки згодом починає розуміти, що насправді жила в повітряному замку.

Саме це й сталося з героєм драми Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля». Він ще не мав ніяких доказів про дворянське походження, але жити по-панськи це йому не заважало. Мало того, Боруля навіть і подумати не міг, що «станеться не як гадається», тож привчав до панських звичок і дружину, і дітей. Фінал п’єси всім добре відомий: казкове життя зникло.

З усього зазначеного вище можна зробити висновок, що будувати повітряні замки легше, ніж у них жити. Мрії — це прекрасно, та потрібно багато працювати й не спинятися на половині дороги, щоб перетворити їх на реальність.

Ключові слова:

• мрії;

• повітряні замки;

• тернистий шлях;

• реальність;

• реалізація задумів.


Залишити коментар