Ольга Кобилянька “Людина” дуже коротко


Ольга Кобилянька «Людина» стисло
Тема: Зображення існування по-справжньому глибокої, освіченої особистості в умовах, коли роль жінки у суспільстві обмежувалася трикутником: кухня – діти-церква
Ідея: потрібність створення таких умов, щоб жінка відчула себе не іграшкою, а людиною, особистістю.

Сюжет: Головною героїнею повісті є молода дівчина Олена. Її батько Епамінондас Ляуфер працює цісарським лісовим радником. У них с дружиною чотири дочки та син Герман-Євген-Сидор. Всі дочки виключно красуні й їм пророкують чудове майбутнє та вигідний шлюб. Однак дві середні дочки Олена й Ірина дуже сильно перейнялися ідеями фемінізму, вони читають небезпечні с погляду батьків книжки, промовляють такі фрази як «жіноче питання», «рух емансипації». Олена знайомиться зі студентом-медиком Стефаном Лієвичем. Той навчається у Швейцарії і привіз із собою багато розповідей, зокрема, що жінки мають право у західних країнах навчатися в університеті. Між Стефаном та Оленою спалахує кохання. Він пропонує їй одружитися, але йому залишився ще один рік навчання й він повертається до Швейцарії, обіцяючи писати їй кожного дня. В університеті Стефан підхопив тиф та помер. Олена дізнається про смерть коханого від його друга Василя, який приїхав з сумною новиною та привіз останній лист Стефана.
Старша сестра Олени вигідно виходить заміж, а Ірина одружується з бідним музикантом, який невдовзі помирає. Герман-Євген-Сидор навчається у військовому закладі, там багато п’є та грає у карти. Батьки змушені постійно гасити його борги. Невдовзі він закохується, але дівчина відмовою. Слабка психіка хлопця не витримує цього й він скоює самогубство. Вбитий горем батько починає сильно пити й теж помирає. Дружина Епамінондаса залишається один на один з боргами сина та чоловіка. Їй доводиться продати будинок. Деякий час вона винаймає помешкання у своєї старшої доньки, але скоро і та виганяє свою мати разом із сестрами на вулицю. Вони продають останнє, що у них залишилося і купують будиночок у лісі. Але перспектива для них залишається надто ясною – нужденність. Мати робити нічого не вміють, дівчата ж заробляють переписуванням музичних нот копійки. На них чекають злидні.
Одного разу в лісі Олена знайомиться з молодим лісничим – Фельсом. Хлопець закохується у неї і робить їй пропозицію. Олена змушена погодитися, але він їй нелюбий. Вона розуміє, що від їхнього шлюбу залежить майбутнє родини, але розуміє і те, що Фельс ніколи не побачить у ній ЛЮДИНУ. Він завжди буде бачити тільки красиву ляльку. Напередодні весілля вона читає листи Стефана й спалює їх, над останнім листом коханого вона починає плакати. У цей момент до її кімнати входить щасливий Фельс. «Ти плачеш? Як всі дівчата перед весіллям».