Односкладні речення і їх головні члени

Односкладні речення і їх головні члени


У тестах ЗНО чи не завжди є завдання, в якому треба визначити тип односкладного речення. У цьому матеріалі детально описано кожен тип односкладного речення із кількома прикладами. Добре сконцентруйтеся на правилах і постарайтеся засвоїти матеріал. Лише трішки зусиль і зможете зарахувати до своєї скарбнички ще одне правильно виконане завдання на тестуванні.


Односкладними називають речення з одним головним членом.

Головний член в односкладних реченнях може бути виражений дієсловом або іменником. Розділові знаки в односкладних реченнях вживають такі ж, як і в двоскладних.

Односкладні речення поділяють на означено-особові, узагальнено-особові, неозначено-особові, безособові, називні.


 

Означено-особові речення

Означено-особовими називають односкладні речення, головним членом яких є особова форма дієслова, що визначає особу, яка виконує дію.

Головним членом у таких реченнях можуть виступати тільки дієслова у формі 1 та 2 особи однини й множини теперішнього й майбутнього часу, а також дієслова 1 та 2 особи однини й множини наказового способу:

  • Бери Орисю! Рятуй її! Ховай! (М. Старицький) — підметом у цих реченнях може виступати лише займенник ти й жодне інше слово;
  • З нудного себе знову вислизаю, як равлик із палаючої хати (І. Малкович) — можливим підметом є тільки я;
  • Не дуже тут. затишно. Як думаєш, Чумаченку? (О. Гончар) — можливим підметом є “ти”.

Односкладні означено-особові речення, хоча й не мають підмета, за своєю структурою є повними, оскільки підмет їм не потрібен, а значення особи передано закін-ченням дієслова.

Усі односкладні означено-особові речення можуть бути перетворені на двоскладні:

  • Піду в кіно. — Я піду в кіно;
  • Піди в кіно. – Ти піди в кіно.

Ці речення є синтаксичними синонімами. Відмінність тільки в стилістичному забарвленні.


Узагальнено-особові речення

Узагальнено-особовими називають односкладні речення, головний член яких означає дію, що може стосуватися будь-якої особи в будь-який момент часу:

  • Багато будеш знати, швидко постарієш (Нар. тв.);
  • До кого пристанеш, такий і сам станеш (Нар. тв.);
  • Вік живи ~ вік учись (Нар. тв.).

Головний член таких речень, як правило, виражений дієсловом 2 особи однини теперішнього чи майбутнього часу або наказового способу. Хоча рідше в значенні узагальненості можуть уживатись і деякі інші форми дієслова:

1) 1 особа однини й множини:

  • Як робимо, так ходимо, як дбаємо, так маємо (Нар. тв.);
  • Чужого не хочу, свого не дам (Нар. тв.);

2) минулий час:

  • Продав – загубив, купив – знайшов (Нар. тв.);

3) 3 особа множини:

  • Зa одного битого двох небитих дають (Нар. тв.).

Якщо речення із 2 особою дійсного й наказового способів вживають у фольклорі, розмовному, художньому, публіцистичному стилях, то речення з 1 й 3 особою використовують також у діловому та науковому стилях. За їхньою допомогою, зокрема, дають інструкції, рецепти, позначають закономірності:

  • Насіння виймають зі зрілих плодів, сушать на повітрі, але не смажать (3 журналу).

Розділові знаки в узагальнено-особових реченнях

Узагальнено-особовими називаються речення, у яких головний член виражає дію, яка стосується будь-якої (узагальненої) особи:

  • Боїшся вовка – не йди до лісу (Нар. тв.).

Головний член у цих реченнях виражається дієсловом найчастіше у формі 2 особи однини й множини. Хоча рідше в значенні узагальненості можуть вживатися й деякі інші форми дієслова (1 особа однини й множини, минулий час, 3 особа множини).

Такі речення найчастіше використовуються в прислів’ях та приказках, а також в поезії:

  • Не кажи гоп, поки не перескочиш (Нар. тв.);
  • Не бійся досвітньої мли — досвітній вогонь запали (Леся Українка).

В узагальнено особових реченнях, які використовуються в прислів’ях та приказках і художній літературі, якщо в них є протиставлення, часто вживається тире:

  • Продав – загубив, купив – знайшов (Нар. тв.).

Якщо ж у такому реченні є протиставний (або підрядний) сполучник, то перед ним вживається кома:

  • Не хвалися, ідучи на торг, а хвалися, їдучи з торгу (Нар. тв.).

Неозначено-особові речення

Неозначено-особовими називають речення, головний член яких виражений дієсловом у формі 3 особи множини теперішнього чи майбутнього часу або у формі множини минулого часу й умовного способу:

  • Завтра до вас подзвонять;
  • Мені принесли листа;
  • Уже збирають урожай.

Виконавця дії в реченні не названо – уся увага зосереджена на самій дії та її результаті:

  • Дивись, усе вже розкупили.

Хоча виконавця дії в неозначено-особовому реченні не називають, мовна традиція передбачає, що ним може бути лише людина. Так, із речення У селі співають випливає, що співають обов’язково люди.

Хоча головний член речення завжди має форму множини, але виконавцем дії може бути й одна особа:

  • Мені потисли руку.

Цією особою може бути й сам мовець:

  • Вас же по-людськи просять не заважати.


Безособові речення

Безособовими називають односкладні речення, головний член яких називає дію або стан, котрі не мають виконавця чи носія або реалізовані незалежно від них.

Безособові речення надзвичайно різноманітні, поділяються на велику кількість структурних та семантичних груп. Але ядро їх складають ті речення, головні члени яких називають дії й процеси, які, в принципі, не можуть мати виконавця. Ці речення означають переважно зміну станів природи:

  • Надворі вечоріє;
  • Уже світає.

Головним членом у безособових реченнях можуть бути такі частини мови.

1. Безособові дієслова.

Кількість таких дієслів обмежена. Вони означають:
а) природні явища: Смеркає; Сутеніє; Розвидняється;
б) фізичні й психічні стани істоти: Мені кортить їсти; Мене нудить;
в) наявність чи відсутність чогось: Води вистачає; Бракує хліба;
г) дії невизначених сил чи обставин: Мені поталанило; Йому щастить.

2. Особові дієслова в ролі безособових.

У таких випадках особові дієслова набувають усіх граматичних ознак безособових (3 Особа однини, середній рід), часто зазнає змін і їхня семантика. За значенням речення цієї групи схожі з попередньою:

  • Надворі темніє;
  • Мене всього трусило;
  • Мені завжди щастить;
  • Де тебе носило?

У цих реченнях, як і в реченнях з безособовим дієсловом, реального виконавця дії бути не може.

3.Прислівники:

  • Надворі вогко й холодно.

Головний член може мати при собі допоміжне дієслово (було, буде, стало, стає, стане).

4. Безособові форми на – но, -то:

  • Багато людей врятовано;
  • Місто відбудовано;
  • Було прийнято закон.

5. Інфінітив:

  • Можна вибрать друга і по духу брата, та не можна рідну матір вибирати (В. Симоненко).

Називні речення

Називними називають односкладні речення, головний член яких виражений іменником у формі називного відмінка.

Ці речення, називаючи предмет, повідомляють також про його буття, наявність, що, власне, й робить їх реченнями й відрізняє від інших видів номінативних утворень у синтаксисі:

  • Ніч;
  • Місячна доріжка;
  • Спокійне море.

Головний член таких речень може бути виражений також займенником:

  • Ось і ми!
  • Троє коней.

Від інших типів односкладних речень називні відрізняються тим, що в них нема й не може бути дієслова.
Номінативні речення бувають як поширеними, так і непоширеними:

  • Хаос, гуркіт невгомонний (Г. Чупринка);
  • Світлая, дивная ніч (Г. Чупринка);
  • Прекрасна осінь 1935 року, тиха й суха (Ю. Яновський).

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.